Переоцінка ОЗ: чи потрібно застосовувати податкові різниці?

З 01.01.2015 р. об’єкт оподаткування податком на прибуток розраховують шляхом коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінзвітності відповідно до П(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ). Платники податку на прибуток, у яких минулорічний дохід не перевищує 20 млн грн, мають право не проводити коригування фінрезультату на всі різниці, визначені у ІІІ розділі ПКУ (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Бухоблік операцій переоцінки ОЗ ми розглядали тут та тут. При цьому, нарахування амортизації в бухобліку після проведення переоцінки здійснюється вже з врахуванням переоціненої вартості таких ОЗ (абз. 5 п. 26 Методичних рекомендацій №561).

Своєю чергою, у пп. 138.1 та 138.2 ПКУ передбачено такі коригування ФР до оподаткування, що пов'язані з амортизацією ОЗ:

Фінрезультат до оподаткування збільшується:

• на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до НП(с)БО або МСФЗ;
• на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до НП(с)БО або МСФЗ.

Фінрезультат до оподаткування зменшується:

• на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 ПКУ (це і є так звана амортизація у «податковому» обліку);
• на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до НП(С)БО або МСФЗ;
• на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до НП(с)БО або МСФЗ;

Водночас, розрахунок «податкової» амортизації (за правилами пп. 138.3 ПКУ) здійснюється у додатку АМ до Декларації з податку на прибуток з подальшим перенесенням його значення у Додаток РІ. Таким чином, платник податку використовує правила пп. 138.3 ПКУ лише для нарахування «податкової» амортизації за умови, що він не приймав рішення про незастосування податкових різниць.

Тобто, якщо минулорічний дохід платника податку не перевищує 20 млн грн (і такий платник прийняв рішення про незастосування податкових різниць передбачених ІІІ розділом ПКУ), то він визначає об’єкт оподаткування податком на прибуток виключно за правилами бухобліку без застосування податкових різниць, зокрема правил нарахування амортизації в «податковому» обліку встановлених пп. 138.3 ПКУ.

Якщо ж платник податку не приймав такого рішення і застосовує податкові різниці, то він у Додатку РІ зазначає, зокрема, суму нарахованої амортизації за правилами БО (враховуючи переоцінену вартість) та суму «податкової» амортизації розраховану у Додатку АМ (за правилами пп. 138.3 ПКУ без врахування переоцінки ОЗ).