Облік ремонту у лізингоодержувача

Отриманий предмет фінлізингу в податковому обліку для лізингоодержувача є придбанням основного засобу. Тому цілком логічно, що порядок відображення у складі витрат коштів, витрачених на ремонт (поліпшення) предмета фінлізингу, буде такий самий, як для ремонту (поліпшень) власних ОЗ.

Згідно з п. 14 П(С)БО 7 витрати, пов'язані з поліпшенням ОЗ, — це фактично понесені витрати на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо. Такі поліпшення приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта основного засобу. У п. 31 Методрекомендацій з обліку ОЗ наводяться приклади поліпшень:

а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою продовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Крім того, відповідно до п. 6 П(С)БО 14, витрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди.

Згідно з п. 15 П(С)БО 7, ремонтні витрати — це «витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання». Відповідно сплачені за ремонт суми у бухобліку не збільшують первісну вартість ОЗ, а відносяться до витрат.

У податковому обліку відносити ремонтні суми (суми поліпшень) до витрат дозволяється не завжди. Потрібно враховувати норми пунктів 146.11 та 146.12 ПКУ (про що — далі). Відповідно бухгалтерський облік може не збігатися з податковим. Але зверніть увагу: для того щоб такі різниці не виникали у двох обліках, п. 14 П(С)БО 7 у бухобліку передбачено таке право платника податку: «Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством».

Від умов договору про фінлізинг (або окремого договору) залежить, хто зі сторін несе витрати на ремонт ОЗ. Можливі такі варіанти:

1) лізингоодержувач ремонтує об'єкт фінлізингу за власний рахунок;

2) лізингоодержувач ремонтує об'єкт фінлізингу та отримує відшкодування вартості ремонту від лізингодавця.

Отримане у фінансову оренду майно належить до окремої групи ОЗ у лізингоодержувача (тобто підлягає амортизації у такої особи). Отже, лізингоодержувач під час здійснення витрат на ремонт або поліпшення (такі витрати мають бути підтверджені документально) керується п. 146.11 ПКУ:

1) первісна вартість основного засобу збільшується на суму ремонтних витрат та поліпшень (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання, у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року (на збільшення вартості відноситься не вся сума капітального ремонту (поліпшень), а лише та, що фактично перевищує цей ліміт);

2) сума ремонтних витрат (поліпшень), що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ на початок звітного року відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт (поліпшення) був здійснений.

Водночас поточні витрати на ремонт для підтримання об'єкта в робочому стані будуть витратами у періоді понесення, в такому випадку користуватись 10% лімітом немає необхідності.

Нагадаємо: поліпшення ОЗ, узятого у фінансову оренду, можливе лише за погодженням з лізингодавцем. Якщо поліпшення проведене за згодою лізингодавця, лізингоодержувач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості у рахунок лізингових платежів.

Пам'ятайте: нарахування амортизації у бухобліку зупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації ОЗ (п. 23 П(С)БО 7). Будь-яких застережень щодо ремонтів немає. Але якщо на час ремонтів ОЗ не використовується, логічно на добровільних засадах зупинити нарахування амортизації, адже строк використання ОЗ зупиняється. Виведення ОЗ з експлуатації здійснюється на підставі документів, які свідчать про таке виведення (№ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів»).

У податковому обліку нарахування амортизації призупиняється на період виведення об'єкта ОЗ з експлуатації, внаслідок реконструкції, модернізації, дообладнання, поліпшення та з інших причин (пп. 145.1.2 та п. 146.2 ПКУ). Тому на час капітальних ремонтів ОЗ податкова амортизація не мала б нараховуватися. Але мають бути документи, які свідчать про виведення ОЗ з експлуатації. Мінімальний строк, на який амортизація не нараховуватиметься, становить один місяць, оскільки в обох обліках таке нарахування здійснюється помісячно.

Приклад

Сплачено платникові ЄП — юрособі за капітальний ремонт автомобіля, отриманого у фінансовий лізинг, 18000,00 грн. без ПДВ. Договором фінлізингу передбачено, що ремонт предмета лізингу здійснюється за рахунок лізингоодержувача. БВ основних засобів, що підлягають амортизації у лізингоодержувача, на 01.01.2012 р. становить 200000,00 грн. Відповідно 10-відсотковий ліміт становитиме 20000,00 грн., з яких 15000,00 грн. протягом року використано. Автомобіль здійснює доставку товарів до покупців. Амортизація на час капремонту підприємством не нараховується. Облік операції див. у таблиці.

Таблиця

Облік ремонту у лізингоодержувача