Відшкодування втрат товару під час перевезення за претензією: як облікувати?

Відповідно до п. 16.1 Правил №363, перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на перевізника обов'язково треба пред'явити йому претензію.

Претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред'являються перевізнику, з яким укладено договір на перевезення (п. 16.3 Правила №363).

На виконання вимог п. 16.10 Правил №363 до претензії додаються документи, які її обґрунтовують. При цьому товарно-транспортні накладні та акт, що засвідчують обставини, відповідно до яких наступає матеріальна відповідальність, подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.

Правила складання актів наведені в розд. 15 Правил №363, згідно з п. 15.1 якого у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 до Правил №363.

До претензії на втрачений, відсутній, зіпсований вантаж, крім документів, які підтверджують право на пред'явлення претензії, додається документ, яким засвідчується кількість та вартість відправленого вантажу.

Документом, який підтверджує оплату вантажовідправником вартості вантажу, може служити документ банку або довідка, підписана керівником і головним (старшим) бухгалтером підприємства, яке заявило претензію, щодо того, за яким рахунком і в якій сумі, коли і кому була проведена оплата вартості вантажу (п. 16.11 Правил №363).  

Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про її задоволення або відхилення протягом трьох місяців (п. 16.14 Правил №363).

У разі задоволення претензії у повному розмірі додані до неї документи (інші докази) не повертаються (п. 16.16 Правил №363).

Відображення в обліку

Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Визнані штрафи, пеня, неустойка включаються до інших операційних витрат (п. 20 П(С)БО 16).  При цьому облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів ведеться на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки».

Отже, витрати у вигляді штрафів, пені, неустойок за порушення правил здійснення госпдіяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання враховуються при визначенні фінрезультату до оподаткування за правилами бухобліку.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує 20 млн грн, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінрезультату до оподаткування на всі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розд. III ПКУ.

У пп. 140.5.11 ПКУ зазначено, що фінрезультат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку (крім фізосіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX ПКУ.

ПДВ

ДФС у листі від 30.12.2016 р. №28710/6/99-99-15-03-02-15 повідомляє, що кошти, які надходять платнику ПДВ як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та, відповідно, включаються до бази оподаткування ПДВ.

Тобто, пред'явник претензії повинен на нарахувати податкові зобов'язання на суму вартості втраченого вантажу виходячи з того, що база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни їх придбання, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (абз. 2 п. 188.1 ПКУ).

Враховуючи, що перевізник не зможе втрачений ним вантаж використовувати у своїй госпдіяльності, то на виконання вимог, встановлених пп. «г» п. 198.5 ПКУ, він зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами придбаними з ПДВ.

У бухобліку витрати від задоволення претензії відображаються так (суми умовні):