Добровільне медичне страхування для працівників

Медичне страхування – це страхова послуга

Мета добровільного медичного страхування полягає у тому, щоб відшкодувати людині її витрати на оплату медичних послуг та підтримку здоров'я у доброму стані. Зрозуміло, що юрособи не можуть придбавати для себе поліс ДМС. Таким чином, медичне страхування здійснюється лише на користь фізосіб, які:

• перебувають у трудових відносинах з підприємством, що придбаває поліси;
• не перебувають з ним у трудових відносинах. Це можуть бути члени сімей працівників (дружини, чоловіки, діти), пенсіонери, які пішли на пенсію з цього підприємства, засновники підприємства й інші особи.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

1) страховики — фінансові установи, що мають ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі — страхові компанії);

2) страхувальники — юрособи та дієздатні фізособи, які уклали договори ДМС зі страховиками. Страхувальники можуть укладати договори страхування на користь третіх осіб, які у цьому випадку називаються застрахованими особами. Оскільки юрособи не можуть укладати договір ДМС на свою користь, вони завжди укладатимуть його на користь третіх (фізичних) осіб;

3) медичні установи, які надають медичні послуги застрахованим фізособам при настанні страхових випадків за рахунок страхових коштів, які виплачуються страховою компанією. Ці установи можуть працювати лише за ліцензією на право провадження лікувально-профілактичної діяльності. Страхові компанії працюють спільно з медичними установами, при цьому вони можуть укладати договори про надання платних медичних послуг.

Питання застосування договорів ДМС регулюються ЦКУ і ГКУ, а також Законом про страхування. Кодекси регулюють загальні аспекти відносин сторін договору, а Закон про страхування — відносини страхування докладніше. Розділ II Закону про страхування містить конкретніші вимоги до оформлення договорів страхування, ніж Кодекси. У ст. 6 Закону про страхування перераховано види добровільного страхування, серед яких і медичне страхування, або іншими словами, безперервне страхування здоров'я.

Договір добровільного медичного страхування укладається та виконується у такому порядку:

1. Підприємство-страхувальник укладає договір зі страховою компанією на користь застрахованих фізосіб на певний термін. Як правило, таким терміном є рік. У договорі мають міститися такі умови:

• розмір страхових внесків;
• програма страхування;
• страхова сума, тобто граничний розмір страхового забезпечення, або перелік медичних послуг із зазначенням їхньої вартості;
• інші умови.

У договорі або додатках до нього зазвичай наводиться інформація про застрахованих осіб: прізвище, ім'я, по батькові, індивідуальний податковий номер тощо. Ці дані потрібні для оподаткування операцій за договором і подання податкової звітності за формою №1ДФ.

Розмір страхових внесків (вартість поліса) залежить від обраної програми ДМС, рівня страхового забезпечення, терміну страхування, тарифної ставки й інших умов, передбачених у договорі. Чим ширший перелік страхових подій, тим вища вартість поліса. Крім того, у договорі ДМС завжди наводиться і перелік умов, за яких страхова компанія не зобов'язується виплачувати страхові виплати. Страхові внески можуть сплачуватися одноразово за весь термін страхування або періодично; у готівковій і безготівковій формі.

2. При настанні страхового випадку під час терміну дії договору ДМС застрахована особа звертається по допомогу до медичної установи. Оскільки між медичними установами та страховими компаніями укладаються відповідні договори, застрахована особа може звернутися лише до медустанови, зазначеної у договорі ДМС, або в одну з акредитованих страховою компанією. Щоб уникнути якихось подальших непорозумінь, бажано фіксувати перелік акредитованих медустанов документально.

3. Страхова компанія:

• або перераховує страхову виплату на рахунок медустанови, що надала допомогу застрахованій особі (згідно з виставленим їй рахунком);
• або відшкодовує витрати безпосередньо застрахованій особі, яка самостійно сплатила медичні послуги (при цьому застрахована особа повинна надати документи, що підтверджують факт і розмір оплати).

У будь-якому з цих випадків розмір страхової виплати не може перевищувати граничного розміру згідно з умовами договору ДМС.

Бухоблік

Для обліку розрахунків зі страховою компанією за оформлення добровільної медичної страховки для працівника використовується субрахунок 654 «За індивідуальним страхуванням».

Для аналітичного обліку працівників, за яких підприємство сплатило медичну страховку, і які отримали відповідний оподатковуваний дохід, варто використовувати субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Якщо медстрахування включено до заробітної плати, замість субрахунку 377 використовується субрахунок 661.

Витрати на страхування найманих працівників відносяться до складу виробничих, адміністративних, збутових чи інших операційних витрат – залежно від сфери зайнятості кожного працівника на підприємстві.

Якщо умовами договору передбачено сплату страхових платежів не поетапно протягом всього періоду страхування, а відразу однією сумою, то вважаємо, що варто для відображення таких витрат у звітному періоді їх понесення показати їх спочатку на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», й списувати їх на рахунки витрат – субрахунки 91-94 - щокварталу рівними частинами протягом дії договору страхування залежно від того, в якому підрозділі працює відповідний працівник. Якщо працівник, якому підприємство придбало страховку, звільниться, така страховка або відшкодовується працівником, або списується до складу інших операційних витрат підприємства (субрахунок 949).

ПДФО

Згідно з пп. 164.2.16 ПКУ вартість страхового поліса, придбаного підприємством для найманих працівників і/або сторонніх фізосіб у межах договору ДМС, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника.

Сума податку з вартості страхового поліса розраховується за правилами п. 164.5 ПКУ. I оскільки купівля страхового поліса — це, по суті, оплата підприємством страхових послуг, наданих фізособі, то вартість поліса — це дохід фізособи у негрошовій формі, у формі страхової послуги. Тому потрібно збільшити вартість сплаченого поліса на коефіцієнт, який визначається за формулою, наведеною у п. 164.5 ПКУ. Для ставки ПДФО 18% цей коефіцієнт становить 1,21951.

При оплаті вартості страхових полісів ДМС дії підприємства — покупця полісів будуть такими:

1) оплачується вартість страхових полісів на користь страхової компанії;

2) визначається база оподаткування ПДФО щодо кожної застрахованої особи шляхом множення вартості її поліса на коефіцієнт;

3) дохід фізосіб — одержувачів полісів обкладається ПДФО за ставкою 18%;

4) згідно з пп. 168.1.4 ПКУ сума ПФДО сплачується до бюджету не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем оплати страхових полісів на користь страхової компанії. Податок у цьому разі сплачується на той ж бюджетний рахунок, на який підприємство зазвичай сплачує ПДФО з доходів найманих працівників.

У податковому розрахунку за ф. №1ДФ дохід у вигляді сплаченого страхового поліса відображається з ознакою доходу «125». У графах 3а і 3 проставляється вартість полісу, а у графах 4а і 4 —сума нарахованого і сплаченого ПДФО відповідно.

До того ж слід зауважити: серед ДФС побутує думка, що в графах 3а і 3 ф. №1ДФ потрібно відображати суму доходу з урахуванням негрошового коефіцієнта (див. лист від 04.04.2016 р. №7309/6/99-95-42-02-16), тобто у формі №1ДФ необхідно відобразити суму доходу з урахуванням коефіцієнта.

Крім ПДФО, вартість страхування оподатковується військовим збором за ставкою 1,5% без застосування коефіцієнта.

ЄСВ

Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного страхування не є базою нарахування ЄСВ відповідно до п. 2 р. ІІ Переліку №1170 та п. 3.5 Інструкції №5. Не оподатковуються ЄСВ й внески підприємств згідно з договорами обов’язкового страхування.

Податок на прибуток

Згідно з пп. 134.1.1  ПКУ  об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень р. ІІІ ПКУ.

ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суми витрат, пов'язаних зі сплатою страхових внесків за договорами добровільного медичного страхування. Тобто такі операції відображаються за правилами бухобліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Утім, коригування фінансового результату передбачено п. 123-1 ПКУ та  застосовується до договорів добровільного медичного страхування у тих випадках, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 ПКУ.

Відповідно до пп. 14.1.52-1 ПКУ договір добровільного медичного страхування − договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії (один рік) та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

У такому випадку платник податку – страхувальник, який визнав у бухобліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки Нацбанку, що діяла на кінець звітного періоду, у якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим ПКУ.

Сума сплачених платежів за договорами добровільного медичного страхування відображається в рядку 4.1.5 додатка РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

ДФСУ у листі від 10.06.2016 р. №12974/6/99-99-15-02-02-15 зазначила, що якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування не змінюється, і такий договір не припиняється до завершення свого мінімального строку дії, визначеного пп. 14.1.52-1  ПКУ, то коригування, передбачене ст. 123-1 ПКУ, не застосовується.

ПДВ

Відповідно до пп. 196.1.3 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на провадження страхової діяльності відповідно до законодавства, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Отже, операції зі страхування не є об’єктом оподаткування ПДВ.