Відшкодування маркетингових витрат нерезидентом: як відобразити в обліку?

Насамперед зазначимо, що при укладанні сервісного договору з підприємством-нерезидентом підприємство-резидент повинно було дотримуватися Положення №201. 

У розділі «Предмет договору (контракту)» визначається, які роботи, послуги один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування або кінцевого результату роботи, що виконується.

Якщо робота, послуга потребує більш детальної характеристики або номенклатура робіт, послуг досить велика, то це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту) (п. 1.3 Положення №201).

У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у розділі «Базисні умови приймання-здавання виконаних робіт або послуг» визначаються умови та строки виконаних робіт чи наданих послуг (п. 1.3 Положення №201).

Слід зазначити, що до переліку нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів), зокрема, включено ЦКУ.

Відповідно до ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦКУ).

За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ч. 1 ст. 904 ЦКУ).

На відміну від договору про надання послуг за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату (ст. 1013 ЦКУ).

Особливість виконання договору комісії полягає у тому, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом 30 днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (ст. 1022 ЦКУ).

Крім того, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ч. 1 ст. 1022 ЦКУ).

Докладніше про агентські послуги на користь нерезидента ми писали тут >>

Оподаткування ПДВ

Відповідно до п. 189.4 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому ст. 188 ПКУ.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст. 187 і 198 цього ПКУ.

При цьому слід враховувати, що згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. 

Місцем постачання послуг відповідно до п. 186.4 ПКУ є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пп. 186.2 та 186.3 ПКУ. 

Зважаючи на те, що маркетингові послуги не належать до категорій послуг, визначених п. 186.2 та 186.3 ПКУ, місцем їх постачання є місце реєстрації постачальника.

ДФС в ІПК від 27.02.2018 р. №796/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомляє, що у комісіонера постачанням послуг вважається операція з передачі комітенту результатів послуг (наприклад, маркетингових), придбаних цим комісіонером за дорученням комітента у третіх осіб.

Крім того, згідно зі ст. 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду).

Таким чином, постачання комісіонером послуг, пов'язаних з виконанням договору комісії (включаючи передачу від комісіонера до комітента результатів послуг, придбаних цим комісіонером за дорученням комітента), є об'єктом оподаткування ПДВ, якщо їх місце постачання розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг на підставі п. 187.1 ПКУ вважається дата «першої події».

Тому на дату «першої події» комісіонер має нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, порядок визначення якої регулюється нормами ст. 188 ПКУ, зокрема з договірної (контрактної) вартості послуг.

Відповідно до п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум ПДВ, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відображення в обліку

Відповідно до п. 44.2 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 9.1 П(С)БО 16 зазначено, що платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо, не визнаються витратами та не включаються до звіту про фінансові результати.

Суми надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо також не визнаються доходами (п. 6.2 П(С)БО 15).

Тобто, в дохід комісіонера включається лише сума винагороди, що отримана за виконання договору комісії.

Одержані товари (сувенірна продукція, МНМА тощо) у межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати операції від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари обліковуються на позабалансовому субрахунку 024 «Товари, прийняті на комісію». Аналітичний облік товарів, прийнятих на комісію (консигнацію), ведеться за видами товарів та комітентами.

У разі, якщо невідшкодована нерезидентом частина маркетингових витрат, здійснюється підприємством в межах власної господарської діяльності, то такі витрати відображаються у сліді витрат на збут (абз. 5 п. 19 П(С)БО 16). 

Докладніше про облік комісійної винагороди читайте тут>>