Виплата дивідендів за наявності збитків: як відобразити в бухобліку?

Виплату дивідендів фізособам за минулі періоди: від бухобліку до оподаткування було розглянуто тут>>

Відповідно до пп. 57.1-1.1 ПКУ у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.

Тобто виплата дивідендів не залежить від наявності «податкового» прибутку.

Базою для розрахунку й виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства як частина балансового прибутку підприємства, що лишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів, визначений за правилами бухобліку. Дивіденди можуть бути виплачені як за рахунок чистого прибутку, отриманого за результатами звітного року, так і за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років. Тому, якщо в бухобліку ніякого прибутку немає (отримані збитки), то й бази для розрахунку дивідендів немає.

ДФС у ІПК ДФС від 11.12.2017 р. №2916/6/99-99-15-02-02-15/ІПК щодо ставки податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів нерезиденту з урахуванням дії міжнародного договору повідомляє, що згідно зі ст. 3 ПКУ чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до положень п. 103.2 ПКУ особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. 

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ПКУ. 

Відповідно до п. 103.3 ПКУ  бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. 

При цьому слід звертати увагу на те, що кожний конкретний випадок виникнення податкових взаємовідносин потребує детального аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати бенефіціарність отримувача (власника) доходу за такою операцією.