Якщо втрачені ТМЦ не були застраховані і винну особу не знайдено, їхню вартість не відносять до витрат

Відповідно до пп. 138.1.1 ст. 138 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI визначено, що собівартість реалізованих товарів враховується при обчисленні об’єкта оподаткування у складі витрат операційної діяльності. Згідно з п. 138.6 ст. 138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку й інших документів, встановлених розділом ІІ ПКУ. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ).

Враховуючи викладене, якщо знищені (вкрадені) товарно-матеріальні цінності не застраховані або винних осіб у знищенні (крадіжці) не знайдено, то при визначенні об’єкта оподаткування вартість таких матеріальних цінностей у складі витрат не враховується.