Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Нагадаємо, що відповідно до пп. 2 п. 291.4 ПКУ на другій групі єдиного податку можуть перебувати фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.
Тож виходить, що платник єдиного податку ІІ групи має право продавати товари будь-якому суб’єкту господарювання, а також фізособам. А от при наданні послуг юрособам, які перебувають на загальній системі, фізособа-єдиноподатник ІІ групи порушує правила перебування на цій групі. Це призведе до негативних наслідків для такого платника єдиного податку.
Так, платник єдиного податку ІІ групи буде оподатковувати отриманий дохід від надання послуг юрособі, яка знаходиться на загальній системі, за ставкою єдиного податку у розмірі 15% згідно з нормою пп. 5 п. 293.4 ПКУ.
На цьому наслідки для підприємця не закінчуються. На підставі пп. 298.2.3 ПКУ платник єдиного податку ІІ групи має перейти на загальну систему з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність, яка не передбачена у пп. 2 п. 291.4 ПКУ.
Стосовно наслідків для юрособи, наразі ПКУ не встановлено норми щодо невизнання витрат для юрсоби, яка отримала послуги від платника єдиного податку ІІ групи. Але потрібно пам’ятати, що з 01.01.2015 року відповідно до п. 134.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є скоригований у відповідних випадках на податкові різниці фінрезультат, визначений за правилами П(С)БО та МСФЗ. Як відомо, бухгалтерський облік базується на первинних документах. Тому отримання послуг від фізособи-підприємця на ІІ групі єдиного податку має бути оформлено відповідним первинним документом. Цим первинним документом може бути акт наданих послуг довільної форми. Але такий первинний документ має містити всі обов’язкові реквізити, визначені ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88.
Відповідно до пп. 2 п. 297.1 ПКУ, підприємці 1-3 груп платників єдиного податку не сплачують ПДФО з доходів, які вони отримують в результаті власної господарської діяльності, та оподаткованих єдиним податком. Це відповідає нормам і пп. 165.1.36 ПКУ. Але для того, щоб не сплачувати ПДФО та, відповідно, військовий збір з таких доходів, підприємець має підтвердити свій статус платника єдиного податку. На цьому наполягають податківці, зокрема, і в зазначеному вище листі від 09.02.2016 р. №2528/10/26-15-12-02-15, роз’яснюючи при цьому, що документом, який підтверджує такий статус, є витяг з Реєстру платників єдиного податку.
Якщо платник єдиного податку підтвердив відповідний статус, юрособа в такому разі не утримує ПДФО та, відповідно, військовий збір. Хоча, на думку податківців, така юрособа зобов’язана відобразити нарахований та виплачений підприємцю дохід в звіті за формою №1ДФ під ознакою доходу 157.
