Повне питання:
Підприємство придбаває нематеріальні активи у вигляді невиключного права користування програмним забезпеченням, що підтверджується відповідними договорами, ліцензійними угодами та первинними документами.
Відповідно до умов таких договорів та внутрішньої облікової політики строк корисного використання зазначених нематеріальних активів у бухгалтерському обліку становить 1 рік (12 місяців).
Питання:
1. Чи може платник податку на прибуток відносити нематеріальні активи у вигляді невиключного права користування програмним забезпеченням зі строком 12 місяців до групи 6 нематеріальних активів відповідно до п.п. 138.3.4 ПКУ?
2. Чи може платник податку на прибуток у разі віднесення таких активів до групи 6 застосовувати строк амортизації 12 місяців, визначений умовами договорів?
Чи може платник податку відносити такі нематеріальні активи до групи 6?
Відповідно до п.п. 14.1.225 ПКУ, роялті — це винагорода за використання або надання права на використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі комп’ютерних програм. При цьому ПКУ прямо визначає випадки, які не вважаються роялті, зокрема використання програмного забезпечення кінцевим споживачем за функціональним призначенням.
Разом з тим, відповідно до п.п. 138.3.4 ПКУ:
- до групи 5 нематеріальних активів належать авторське право та суміжні з ним права, зокрема права на комп’ютерні програми, крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
- до групи 6 належать інші нематеріальні активи, які не віднесені до інших груп (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Отже, якщо право користування програмним забезпеченням:
- не є роялті відповідно до п.п. 14.1.225 ПКУ;
- визнано нематеріальним активом у бухгалтерському обліку,
то у податковому обліку таке право класифікується як нематеріальний актив групи 5, а підстав для віднесення його до групи 6 немає.
Чи може застосовуватися строк амортизації 12 місяців?
Відповідно до п.п. 138.3.4 ПКУ, для нематеріальних активів групи 5 строк амортизації встановлюється відповідно до правовстановлюючого документа, але не може бути меншим ніж 2 роки.
Якщо строк дії права користування нематеріального активу правовстановлюючим документом не визначений, платник податку визначає його самостійно, але в межах від 2 до 10 років.
Водночас п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 ПКУ передбачають механізм податкових різниць
- фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму бухгалтерської амортизації;
- зменшується на суму податкової амортизації, розрахованої відповідно до п. 138.3 ПКУ.
Отже, навіть якщо у бухгалтерському обліку строк корисного використання такого нематеріального активу становить 12 місяців, у податковому обліку амортизація повинна нараховуватися не менше ніж протягом 2 років, що неминуче призводить до виникнення податкових різниць між бухгалтерським фінансовим результатом та об’єктом оподаткування податком на прибуток.
Висновки:
Якщо право користування програмним забезпеченням не є роялті відповідно до п.п. 14.1.225 ПКУ та визнається нематеріальним активом у бухгалтерському обліку, то для цілей податкового обліку воно відноситься до групи 5 нематеріальних активів. У такому разі строк податкової амортизації не може бути меншим ніж 2 роки, незалежно від строку користування, визначеного у договорах або в бухгалтерському обліку.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити
