Чи потрібно на звітну дату створювати забезпечення під суму податку, що виникне при виплаті дивідендів у майбутніх періодах, якщо компанія є резидентом Дія Сіті та є платником ПнВК?

Оподаткування за ставкою 9% застосовується до визначених операцій, зокрема до виплати дивідендів власнику корпоративних прав (крім окремих винятків), і декларується у періоді виплати дивідендів (пп. 135.2.1.1, пп. 136.5, 136.8 ПКУ, а також норми щодо декларування/сплати в межах розд. ІІІ ПКУ; додаток «ДІЯ» до декларації з податку на прибуток). Тобто нерозподілений прибуток сам по собі не є об’єктом ПнВК, об’єктом є операція виплати дивідендів. Фінзвітність формується за принципом нарахування (МСБО 1), а для обліку податкових наслідків застосовується МСБО 12 «Податки на прибуток», який охоплює також податки на дивіденди (пп. 1–2 МСБО 12). МСБО 12 передбачає, що податкові наслідки дивідендів визнаються під час визнання зобов’язання виплатити дивіденди і відображаються там, де первісно визнавалися операції/події, що сформували прибуток до розподілу (пп. 57А МСБО 12). Отже, для дивідендів, нарахованих, але не сплачених на звітну дату, обґрунтованим підходом є визнання/розкриття відстрочених податкових зобов’язань (ВПЗ) з ПнВК у сумі 9% від несплаченої частини дивідендів, які планується сплатити в майбутніх періодах.

МСБО 37 прямо виключає сфери, де застосовується спеціальний стандарт щодо податків (МСБО 12) і зазначає, що податкові наслідки забезпечень розглядаються за МСБО 12 (пп. 5, 5(б), 41 МСБО 37). Тому створення забезпечення під ПнВК є менш коректним, ніж облік за МСБО 12. Також резерв очікуваних кредитних збитків за МСФЗ 9 не застосовується до таких операцій, оскільки це не фінансовий актив у розумінні ECL-моделі.

Приклад. ТОВ — резидент Дія Сіті нарахувало дивіденди учаснику-нерезиденту в сумі 6 000 000 грн. У звітному році фактично виплачено дивіденди в розмірі 4 000 000 грн, тоді як 2 000 000 грн залишилися невиплаченими станом на звітну дату.

Оскільки податок на виведений капітал за ставкою 9% сплачується з операції виплати дивідендів, у звітному періоді Компанія нараховує поточний ПнВК лише на суму фактично виплачених дивідендів — 360 000 грн (4 000 000 грн × 9%).

Разом з тим невиплачені дивіденди створюють майбутній податковий обов’язок. Тому станом на звітну дату Компанія визнає відстрочене податкове зобов’язання з ПнВК у сумі 180 000 грн (2 000 000 грн × 9%).

Отже, у фінансовій звітності відображається: поточний ПнВК — 360 000 грн та відстрочений податок — 180 000 грн щодо нарахованих, але не сплачених дивідендів.

Висновок:

1.Забезпечення під ПнВК на всю суму нарахованих дивідендів створювати недоцільно; податкові наслідки коректніше відображати за МСБО 12, а не за МСБО 37/МСФЗ 9;

2.Для нарахованих, але не сплачених дивідендів (які будуть виплачені в майбутніх періодах) доцільно визнати/розкрити ВПЗ з ПнВК у розмірі 9% від суми несплачених дивідендів (п. 57А МСБО 12);

3. Підхід варто закріпити в обліковій політиці.