Статтею 232 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що трудові спори стосовно працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи тощо розглядаються виключно у судах. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Таким чином, виплата за рішенням суду середнього заробітку працівнику як компенсація заробітної плати за час вимушеного прогулу з вини підприємства не відноситься до виплат, пов’язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції зі статистики заробітної плати та не підпадає під перелік витрат на оплату праці фізичних осіб, визначених п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу, тому таку виплату не може бути віднесено до складу податкових витрат підприємства.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись