Згідно з п. 146.19 ПКУ, право на податкові витрати з ремонту об'єкта оперативної оренди (лізингу) виникає в орендаря лише за умови, що договір оперативної оренди (лізингу) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонти та/або поліпшення такого об'єкта. Отже, на жаль, якщо такого дозволу немає, довести право на такі витрати буде дуже складно.
Сміливі орендарі можуть спробувати скористатися для доведення своїх прав нормами ЦКУ. Так, згідно з ст. 778 ЦКУ, дозвіл від орендодавця потрібен на поліпшення об'єкта оренди. Нагадаємо, що поліпшення — це, зокрема, заходи, спрямовані на поліпшення фізичного (технічного) стану майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості (1). Правила проведення поточного і капітального ремонту орендованого майна регулюються ст. 776 ЦКУ. У ній зазначено: якщо інше не встановлено договором оренди, то поточний ремонт орендованого майна провадиться наймачем за його кошти. Тобто на поточний ремонт такого майна дозвіл орендодавця (якщо інше не встановлено договором) не потрібен. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, повинен здійснювати орендодавець за власний кошт (якщо інше не встановлено договором оренди). Утім, і в такому разі, якщо орендодавець не виконує встановленого договором і ЦКУ обов'язку провести капітальний ремонт наданого в оренду майна, що перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право (і воно не потребує спеціального дозволу від орендодавця) відремонтувати орендоване майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту (ч. 3 ст. 776 ЦКУ).
-----------(1)-----------
Пункт 1.1 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду держмайна України від 27.02.2004 р. №377.
--------------------------
До того ж статтею 785 ЦКУ прямо встановлено обов'язки орендаря повернути орендоване майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. А ст. 779 ЦКУ зазначає, що орендар повинен усунути погіршення орендованого об'єкта основних засобів, які сталися з його вини. При цьому на виконання обов'язків, прямо встановлених чинним законодавством, дозвіл інших осіб не потрібен.
Тож, якщо податківці заперечуватимуть право орендаря на податкові витрати за п. 146.19 ПКУ, сміливий платник податку може віднести такі витрати за пп. 138.12.2 ПКУ до складу інших витрат. Адже п. 146.19 ПКУ прописує лише долю витрат на ремонт орендованого майна, здійсненого за дозволом орендодавця, але ПКУ не містить прямої заборони на віднесення таких витрат без дозволу орендодавця у випадках, коли такий дозвіл згідно з чинним законодавством не потрібен, до складу податкових витрат.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись