Оцінка майна при продажу необхідна у разі неможливості використання методів визначення звичайної ціни

Відповідно до п. 146.14 ст. 146 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) дохід від продажу або іншого відчуження об’єкта основних засобів і нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об’єкта основних засобів і нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об’єкта (активу).

Згідно з п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним із таких методів:

 - порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

 - ціни перепродажу;

 - «витрати плюс»;

 - розподілення прибутку;

 - чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов’язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між ними істотно не впливає на ціни, які отримуються у результаті застосування методів, установлених цим пунктом.

У разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни таку ціну може бути визначено виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб’єктом оціночної діяльності згідно з Законом України від 12.07.2001 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Отже, з метою дотримання вимог податкового законодавства при продажу юридичною особою будівлі потрібно використовувати один із методів визначення звичайної ціни, наведених у п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу. У разі коли жоден із цих методів не може бути застосовано, юридична особа визначає ціну будівлі виходячи з результатів незалежної оцінки майна. У такому випадку оціночна вартість будівлі й вважатиметься звичайною ціною.