Оподаткування роялті, отриманого резидентом від резидента

Щодо оподаткування ПДВ

Відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ, не є об’єктом оподаткування виплати роялті у грошовій формі.

Це означає, що якщо підприємство отримує роялті, то сума такого роялті не враховується при визначенні граничної суми операцій постачання, яка використовується для з’ясування необхідності обов’язкової реєстрації платником ПДВ, згідно з пп. 181.1 ПКУ.

Нагадаємо, що згідно цієї норми, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Але тепер постає питання, чи дійсно підприємство отримує роялті в термінах ПКУ.

Відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ, роялті - будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). 

Далі в цьому підпункті сказано, що не вважаються роялті платежі, отримані:

• як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
• за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
• за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
• за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;
• за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Тобто, роялті – це винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Тобто, такого об’єкта, як комп’ютерна програма, роялті буде винагорода щодо прав інтелектуальної власності на таку програму, а не за використання самої програми за її призначенням.

Наприклад, підприємство продає іншому підприємству право використовувати у власній діяльності комп’ютерну програму для обліку і управління кредитами. Це підприємство покупець використовує придбану програму за своїм функціональним призначенням у власній діяльності. Тобто, воно веде в програмі облік і управління кредитами. Винагорода за таке використання не буде вважатися роялті в значенні ПКУ, навіть якщо така винагорода названа роялті в договорі.

Але якщо договором передбачено, що покупець придбаває права на використання об’єкта права інтелектуальної власності (комп’ютерної програми), з метою відтворення копій і подальшого продажу копій програми, то такий платіж за договором буде вважатися роялті в значенні ПКУ.

Припускаємо, що в розглядуваній ситуації підприємство продає комп’ютерну програму іншому підприємству для використання у власній діяльності за функціональним призначенням програми. Тому винагорода не вважатиметься роялті. Тому така винагорода з точки ПКУ буде платою за постачання послуг.

Це також означає, що при постачанні винагороди за перший місяць вже буде перевищено граничну межу для обов’язкової реєстрації, згідно з пп. 181.1 ПКУ.

Тому підприємству потрібно буде зареєструватися платником ПДВ – подати до податкової за своїм місцезнаходженням заяву (за формою №1-ПДВ) не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто граничного обсягу оподатковуваних операцій.

Наприклад, якщо послуги вперше поставлені в березні 2022 року, то подати заяву вже потрібно не пізніше 10 квітня 2022 року. Але 10 квітня вихідний. Тоді згідно з нормами пп. 183.6 ПКУ останній строк подання – 11 квітня 2022 року, тобто, наступний робочий день за вихідним днем.

Протягом трьох робочих днів після надходження заяви податкова вносить підприємство до реєстру платників ПДВ (п. 183.9 ПКУ). З дня такого внесення підприємство вважається платником ПДВ і з такого дня вже зобов’язана нараховувати ПДВ, складати ПН, має право відображати ПК.

По суті - це означає, що продаючи послуги за квітень 2022 року, підприємство зобов’язане буде нараховувати ПДВ.

Відповідно до пп. 187.1 ПКУ, датою виникнення ПЗ з ПДВ з постачання послуг (а відтак, і датою, на яку складається ПН) буде дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – дата отримання коштів чи дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг.

Це означає, що якщо договором передбачена щомісячна оплата за послуги, в кінці кожного місяця підприємство має складати акт наданих послуг за звітний (поточний) місяць. Такий акт фіксуватиме дату надання послуг.

Якщо дата складання акта буде першою податковою подією, а оплата надходитиме пізніше, то на дату акту потрібно буде складати ПН. Тоді на дату отримання оплати на погашення послуг, відображених за актом, складати ПН вже не потрібно.

Якщо ж спершу надходитиме оплата, а вже потім складатиметься акт, то ПН потрібно буде складати на дату оплати.

Щодо оподаткування податком на роялті

Чинним українським законодавством такого податку не встановлено.

Оскільки підприємство є платником податку на прибуток, воно оподатковує дохід від роялті у складі інших доходів, у загальному порядку.

Тобто, дохід від роялті збільшує фінрезультат до оподаткування, а витрати зменшують такий фінрезультат. Податкових коригувань тут немає. Такий підсумковий фінрезультат є об’єктом оподаткування податком на прибуток (див. пп. 134.1.1 ПКУ). 

Бухгалтерський облік

Якщо діяльність, внаслідок якої отримується роялті, відноситься до основних видів діяльності підприємства, дохід від такого продажу відображається в порядку, прийнятому для продажу послуг:

• Дт 361 Кт 703 – на суму продажу;
• Дт 703 Кт 641 – ПЗ з ПДВ, якщо підприємство є платником ПДВ і платіж не є роялті з точки зору ПКУ;
• Дт 703 Кт 791 – дохід від продажу відноситься до фінрезультатів;
• Дт 23 Кт 13 тощо – витрати з наданих послуг, якщо такі витрати є, наприклад, амортизація програми;
• Дт 903 Кт 23 – списана собівартість наданих послуг;
• Дт 791 Кт 903 – собівартість реалізованих послуг віднесена на фінрезультати;
• Дт 311 Кт 361 – отримання оплати за роялті.

Якщо діяльність, внаслідок якої отримується роялті, відноситься до другорядних видів діяльності підприємства, дохід від такого продажу відображається подібно до того, як ми навели вище. Тільки замість субрахунку 361 використовується субрахунок 373, а замість субрахунку 703 – субрахунок 719.