Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно з п. 4 П(С)БО 15, дивіденди – це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Оскільки дивіденди – це частина чистого прибутку певного звітного періоду за даними бухобліку, то їх можна нараховувати в сумі, що не перевищує показник чистого прибутку за відповідний період - тобто рядок 2350 форми №2 (або №2-м чи №2-мс) за період, за який нараховуються дивіденди. При цьому фінрезультат наступних звітних періодів не впливає на розрахунок розміру дивідендів за минулий період.
Господарські товариства не мають обов’язку щорічного нарахування дивідендів – це відбувається за бажанням засновників. Таким чином, заборони на виплату дивідендів за минулі періоди не встановлено.
Рішення про розподіл чистого прибутку та виплату дивідендів приймається на загальних зборах учасників ТОВ. Відповідно таке рішення оформлюється протоколом. У ст. 60 Закону про господарські товариства зазначено, що голова зборів учасників ТОВ організовує ведення протоколу.
Далі директор (або дирекція чи інший виконавчий орган товариства) видає наказ про виплату дивідендів на підставі рішення загальних зборів учасників. Однак такий наказ не обов’язковий. Адже прийнятого учасниками ТОВ рішення достатньо для виникнення обов’язку зі сплати дивідендів таким ТОВ. А керівник підприємства підписує первинний документ, яким оформлюється їх виплата (наприклад, платіжне доручення про перерахування коштів на поточний рахунок учасника в банку, або видатковий касовий ордер).
При цьому, незалежно від того, що підприємство є річним платником податку на прибуток, його засновники можуть прийняти рішення про виплату дивідендів за будь-який період (наприклад квартал) – в такому випадку для визначення розміру дивідендів складається проміжна фінансова звітність. Тобто періодичність звітування платника податку не впливає не його право виплати дивідендів.
Таким чином підприємство самостійно вирішує за який період нараховувати дивіденди, єдина вимога випливає з визначення поняття дивідендів – наявність чистого прибутку за відповідний період.
Авансовий внесок з податку на прибуток
Відповідно до пп. 57.1-1.2 ПКУ емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене.
Якщо податок на прибуток сплачений в частині того прибутку, що направлений на виплату дивідендів, то авансовий внесок не нараховується і не сплачується.
Отже, якщо підприємство буде сплачувати дивіденди за попередні періоди, за які податок на прибуток вже сплачено, то авансового внеску не буде. А от у випадку, якщо буде прийнято рішення про виплату дивідендів юридичним особам засновникам за квартал поточного року (за який підприємство ще не відзвітувало і не сплатило), то авансовий внесок доведеться сплатити з всієї суми дивідендів.
Зауважимо, що при виплаті дивідендів фізособам авансовий внесок при їх виплаті не сплачується (пп. 57.1-1.3 ПКУ).
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
