Покупець помилився, а страждає продавець: що з бюджетним відшкодуванням?

Згідно з абз. 2 п. 200.10 ПКУ платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування у разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 ПКУ, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до ПКУ.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений ПКУ.

Нагадаємо, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп. 75.1.1 ПКУ). 

Як проводиться перевірка суми бюджетного відшкодування

До 01.01.2016 року у нормі п. 200.11 ПКУ мовилося, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. 

Серед переліків достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника ПДВ для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, були, зокрема, наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту за операціями з придбання товарів (послуг) і сумою податкових зобов'язань контрагентів з постачання таких товарів (послуг), які не усунуті за результатами камеральної перевірки (п. 3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1238).

Втім, наразі така перевірка проводиться лише у разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за окремими операціями:

• за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;
• з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 ПКУ, за період до 1 січня 2016 року.

З 01.01.2016 р., за п. 201.10 ПКУ, для підтвердження права отримати суми бюджетного відшкодування, заявленого в декларації з ПДВ, достатньо камеральної перевірки. При цьому перевіряти податківці мають лише заявлені в ній дані. Це начебто мало б зняти питання впливу розбіжностей між даними декларацій платника ПДВ та його контрагентів на право отримання ним бюджетного відшкодування. 

Але, на жаль, тут втручається інша норма – щодо загального порядку камеральних перевірок декларації з ПДВ. Методичні рекомендації, згідно з якими проводиться камеральна перевірка декларацій з ПДВ, затверджені наказом Міндоходів від 14.06.2013 р. №165. І за пп. 3.1.3.7 цих Методрекомендацій, під час проведення такої камеральної перевірки проводиться зіставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією, отриманою від митних органів та з інших джерел. При цьому враховуються результати автоматизованого зіставлення даних додатка 5 до декларації, ЄРПН, баз МД тощо. 

Тому, при виявленні розбіжностей між даними декларації з ПДВ платника податку та його контрагентів, в податківців не може не виникнути запитання щодо правильності визначення суми бюджетного відшкодування. 

Висновок:  

Вважаємо, що нараховувати ПЗ з ПДВ за минулий період шляхом надання уточнюючого розрахунку з ПДВ, аби вирівняти дані ПК покупців та ПЗ продавця, у продавця немає підстав. Немає подій, які спричинили виникнення ПЗ у такого продавця, і таке ПЗ не може виникнути двічі за однією підставою. 

Аргументом на захист такої точки зору мають бути норми ст. 185 ПКУ, яка визначає об’єкт оподаткування (ним є операція з поставки товарів, послуг, яка була лише одна), і ст.187 ПКУ, яка визначає дату виникнення ПЗ з ПДВ (яке один раз платник податку визнав). Доказом цього можуть бути копії первинних документів за операціями із цим контрагентом і дані ЄРПН, у якому було зареєстровано лише одну податкову накладну за цією операцією, або дані реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якщо йдеться про періоди, коли не всі податкові накладні підлягали реєстрації в ЄРПН. 

Тож, у покупця не було підстав, навіть помилкових, користуватися ПК з ПДВ двічі. Оскільки неправий в цій ситуації покупець, то претензії з правильності визначення сум ПДВ податківці мають висувати саме до нього, а продавець, який вів облік ПДВ правильно, має право на отримання бюджетного відшкодування у заявленому ним розмірі.