Компенсація ПММ підприємцю, який надає послуги підприємству: наслідки та ризики

Запитання: ТОВ (платник податку на прибуток і ПДВ) хоче укласти з підприємцем-"єдинником" договір про отримання маркетингових послуг із просування товару на ринку. При цьому підприємець їздитиме по Україні на авто, яке підприємство взяло у безоплатне користування, до клієнтів і пропонуватиме їм товар ТОВ. Якщо прописати в договорі, що ТОВ бере на себе зобов'язання з забезпечення підприємця ПММ, то чи зможе ТОВ такі ПММ вiднести до податкового кредиту з ПДВ? Які існують ризики?

Відповідь:

Перш за все, слід звернути увагу на те, як було оформлено отримання підприємством автомобіля у безоплатне користування. Зокрема, якщо при цьому оформлявся договір позички (ст. 827 ЦКУ), то слід дотримуватися норм ст. 833 ЦКУ, яка наголошує на обов’язку користувача користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, право передати такий автомобіль у користування іншій особі, яка працює на підприємство за договором ЦПХ, має бути прямо передбачене в договорі позички. Самовільна передача такого автомобіля у користування іншій особі може бути підставою для розірвання договору позички (ст. 834 ЦКУ). 

При цьому договір оренди для безоплатного користування автомобілем укладатися, на нашу думку, не може. Адже за своїм визначенням цей договір передбачає плату за користування предметом договору (ст. 759 ЦКУ). 

Податок на прибуток

Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування з податку на прибуток є фінрезультат до оподаткування, визначений у фінзвітності підприємства відповідно до П(С)БО або МСФЗ, скоригований на податкові різниці, передбачені р. ІІІ ПКУ.

Таким чином, оподатковуваний прибуток визначається шляхом коригування даних бухобліку на податкові різниці. Тому перейдемо до П(С)БО.

Витрати по оплаті маркетингових послуг, а також усі компенсаційні виплати, повязані із отриманням таких послуг, які передбачені договором, є витратами на збут.

Відповідно до п. 19 П(С)БО 16 «Витрати» витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме маркетингові послуги, включаються до витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»). Оскільки такі витрати неможливо прямо повязати із доходом певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Коригувань у ПКУ у звязку із придбанням послуг у підприємця немає.

Єдине що зауважимо, що податківці нагадують у ресурсі «ЗІР» *, що при визначенні об’єкта оподаткування необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996.

*Запитання: «Які первинні документи необхідні при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток?»

Таким чином, Підприємство для відображення витрат у бухобліку як щодо отриманих послуг, так і щодо компенсації витрат підприємця, повинно забезпечити наявність первинних документів (наприклад, акт наданих послуг, у якому додатково міститься дані про фактично понесені витрати із придбання бензину, або ж окремо акт наданих послуг та звіт про суми понесених витрат (придбанняПММ) при виконанні умов договору).

ПДВ

Підприємство – платник ПДВ матиме право на податковий кредит при компенсації вартості бензину для заправки авто у разі документального підтвердження використання авто та бензину у господарській діяльності такого Підприємства.

Для цього мають бути оформлені наступні документи:

- договір із власником про безоплатне користування автомобілем;

- договір із підприємцем про надання маркетинговаих послуг, у якому має бути передбачено, що таке авто надаватиметься підприємцю для надання послуг цьому ж Підприємству;

- акти примайння-передачі авто (як між позичкодавцем й Підприємством, так і між останнім й підприємцем);

- звіти підприємця про поїздки на авто (а саме показання спідометра до початку виконання послуг та після, загальний кілометраж, точки вибуття та прибуття, кількість використаного бензину і т.п.) Рекомендуємо для складання такого звіту взяти за основу форму подорожнього листа легкового автомобіля. Такий звіт можна складати щомісяця.

Крім цього, зауважимо, що контролюючі органи не бачать зв’язку із госпдіяльністю підприємства у випадку списання палива понад норми встановлені наказом №43 . Тому на суми понаднормових витрат, на їх думку, необхідно нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ на підставі норм пп. «г» п. 198.5 ПКУ.

Втім, відповідно до судової практики та листа ДПІ в Калiнiнському р-нi м. Донецька ГУ Мiндоходiв у Донецькій областi від 25.02.2014 р. №3938/10/05-63-06-3, якщо підприємство розробить й затвердить власні норми списання палива, тоді вважатиметься, що воно використовує пальне в межах госпдіяльності. 

Тому радимо для уникнення непорозумінь із контролюючими органами узгодити/встановити на Підприємстві норми списання палива.

В протилежному випадку, тобто відсутності документального підтвердження використання авто, а відповідно й використання палива у господарській діяльності Підприємства, воно повинне буде нарахувати податкові зобов’язання на підставі пп. «г» п.198.5 ПКУ.

Акцизний податок

Тут усе залежить від того, чи Підприємство компенсує вартість спожитого бензину, чи безпосередньо надає придбаний бензин іншій особі – виконавцю за договором ЦПХ.

Податківці притримуються позиції що, якщо замовник надає підряднику пальне для виконання робіт, передбачених договором підряду, тоді відбувається перехід права розпорядження матеріалом (паливом) від замовника до підрядника, тобто виконується реалізація пального в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ. А отже замовник має зареєструватися платником акцизного податку.

Про це вони неодноразово говорили у листах, зокрема, від 15.04.2016 р. №8609/6/99-99-19-03-03-15, від 03.06.2016 р. №12329/6/99-99-15-03-03-15, від 01.04.2016 р. №7182/6/99-99-19-03-03-15.

Якщо ж замовник відшкодовує вартітсь використаного підрядником палива в грошовій формі на підставі актів виконаних робіт і відповідно до договору підряду, то у такому випадку перехід права власності або права розпорядження на таке паливо не відбувається. Відповідно операція з відшкодування вартості спожитого палива не належить до операцій з реалізації палива в розумінні пп. 14.1.212 ПКУ. Про це податківці зауважили в листі ДФСУ від 15.04.2016 р. №8610/6/99-99-15-03-03-15.

Таким чином, якщо Підприємство передбачить у договорі надання послуг, що воно саме відшкодовуватиме підприємцю його витрати, повязані із придбанням бензину, необхідного для надання таких послуг, на підставі актів наданих послуг або звітів про поїздки на авто, то тоді, судячи із роз'яснень податківців, вважаємо, що Підприємство не стає платником акцизного податку.