Ситуація, що склалася навколо природного убутку товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), є класичним прикладом розбіжності між реальною господарською діяльністю та фіскальним підходом контролерів. Розглянемо вашу проблему комплексно, спираючись на законодавчі прогалини та позитивну судову практику.
Правовий вакуум та позиція податківців
Податковий кодекс України (ПКУ) не містить прямого механізму, який дозволяв би підприємствам самостійно встановлювати норми природних втрат. Це дає підстави фіскалам займати консервативну позицію: вони визнають лише ті норми, що затверджені відповідними державними органами влади.
У своїх роз'ясненнях (наприклад, ІПК ДФСУ від 29.03.2018 р. №1286/6/99-99-15-03-02-15/ІПК) контролери неодноразово наголошували, що ПКУ не передбачає самостійного визначення норм платниками. Більше того, навіть у свіжих роз'ясненнях (ІПК ДПСУ від 07.10.2025 р. №5345/ІПК/99-00-21-03-02) податківці зазначають, що питання затвердження таких норм виходить за межі їхньої компетенції, фактично залишаючи платника сам на сам із проблемою.
Наслідок такого підходу для бізнесу: податкова прирівнює будь-які втрати, не підкріплені державними нормативами, до наднормативних.
Право на самостійні норми
Незважаючи на фіскальний тиск, на наш погляд, ви маєте повне право на розробку власних норм. Це право базується на принципі «дозволено все, що прямо не заборонено законом».
Логіка захисту будується на наступних аргументах:
Відсутність заборони: Жоден нормативно-правовий акт не забороняє суб'єкту господарювання регламентувати внутрішні процеси обліку втрат.
Об'єктивна реальність: Природний убуток (усушка, вивітрювання, розпилення) відбувається під впливом фізико-хімічних процесів, які не залежать від волі підприємства. Вони є невід'ємною частиною технологічного процесу зберігання чи транспортування.
Господарська необхідність: Норми потрібні не лише для податків, а й для контролю за збереженням майна, роботи матеріально відповідальних осіб та запобігання розкраданням.
Головна умова легітимності самостійних норм — їх обґрунтованість. Ви не можете взяти цифри «зі стелі». Внутрішній наказ має базуватися на:
- власних контрольних замірах та дослідженнях;
- статистичних даних за минулі періоди;
- навіть на скасованих радянських нормах, якщо вони технічно відповідають вашим умовам.
Судова практика на боці бізнесу
Суди стабільно підтримують платників податків у цьому питанні. Феміда визнає, що відсутність затверджених державою норм не може позбавляти підприємство права враховувати об'єктивні втрати активів.
Важливі судові прецеденти для вашого захисту:
- Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 у справі №640/10521/19. Суд підтвердив, що платник має право застосовувати норми, затверджені внутрішнім наказом. Судді зазначили, що втрати під час зберігання чи транспортування є об'єктивними і перебувають поза межами впливу підприємства;
- Постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №560/711/19. Найвища судова інстанція вказала, що втрати в межах норм є частиною звичайної господарської діяльності;
- Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2025 у справі №480/7761/23. Суд підтвердив, що до природного убутку належить зменшення маси внаслідок невідворотних природних процесів.
Податкові наслідки: Податок на прибуток та ПДВ
Щодо податку на прибуток, тут ризики мінімальні. ПКУ не передбачає коригувань фінансового результату на суми втрат ТМЦ (як нормативних, так і наднормативних). Об'єкт оподаткування формується виключно за даними бухгалтерського обліку.
Основна битва розгортається навколо ПДВ
Податківці намагаються застосувати пп. 198.5 ПКУ, вимагаючи нарахувати податкові зобов'язання (ПЗ) на вартість втрачених товарів, оскільки вважають їх використаними не в господарській діяльності (особливо, якщо норми самостійні).
Однак, спираючись на вищезгадану судову практику, можна стверджувати: втрати, зумовлені природними процесами (підтверджені вашими внутрішніми розрахунками), є частиною господарської діяльності. Вони є неминучими технологічними витратами.
Отже, якщо втрати вписуються у ваші обґрунтовані внутрішні норми — підстав для нарахування компенсуючих ПЗ з ПДВ немає. Однак будьте готові, що право не нараховувати ПДВ за самостійними нормами, найімовірніше, доведеться відстоювати в судовому порядку або через процедуру оскарження.
Висновки:
- Підприємство має законне право самостійно розробити та затвердити внутрішнім наказом норми природного убутку ТМЦ, якщо державні нормативи відсутні, при цьому такі норми мають бути документально обґрунтовані (замірами, розрахунками);
- Судова практика підтверджує, що природні втрати є об'єктивним наслідком фізичних процесів та невід'ємною складовою господарської діяльності, тому відсутність держнорм не робить усі втрати «наднормативними».
- Для цілей ПДВ втрати в межах самостійно встановлених обґрунтованих норм не потребують нарахування компенсуючих податкових зобов'язань за пп. 198.5 ПКУ, оскільки такі втрати пов'язані з веденням госпдіяльності.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити