Податківці у підкатегорії 101.27 ЗІР роз'яснили, що Порядок реєстрації платників ПДВ регулюється ст. 180 – 183 розд. V ПКУ та регламентується розд. III Положення №1130.
Відповідно до пп. 183.2 ПКУ у разі обов’язкової реєстрації особи як платника ПДВ реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПКУ.
Пунктом 183.8 ПКУ встановлено, що контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, пп. 181.1, пп. 182.1 та пп. 183.7 ПКУ, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 ПКУ, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пп. 183.1, 183.3 - 183.7 ПКУ.
Згідно з пп. 183.6 ПКУ у разі, якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день
Пунктами 3.8, 3.9 розд. III Положення №1130 передбачено, що при реєстрації платника ПДВ обов’язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку – юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов’язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, то протягом 3 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Згідно з пп. 183.10 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
При цьому, з урахуванням вимог пп. 54.3.1 ПКУ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов’язань, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо платник податків, зокрема, не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.
Згідно з пп. 123.1 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.6 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 123.2 ПКУ діяння, передбачені пп. 123.1 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми визначеного, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп. 123.3 ПКУ діяння, передбачені пп. 123.2 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми визначеного, зокрема, податкового зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Враховуючи викладене, якщо особа підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ та не зареєстрована платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 183 розд. V ПКУ (у зв’язку із неподанням реєстраційної заяви або поданням неналежно оформленої заяви), така особа несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника ПДВ відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до пп. 17.1.7 ПКУ платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому ПКУ, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.