Як визначити ПЗ з ПДВ за договором комісії?

Хто визнає податкові зобов’язання?

Основні норми, що регулюють відносини сторін, які виникають за договором комісії, визначені главою 69 ЦКУ. За договором комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУ).

Це означає, що комісіонер укладає угоди на користь комітента з третіми особами, в яких він, виступаючи від власного імені, вчиняє дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто набуває зобов'язань за укладеними з третіми особами угодами (договорами) саме для себе, а не для комітента (ст. 202 ЦКУ).

Базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються чи отримуються у межах договорів комісії, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому ст. 188 ПКУ, тобто на загальних підставах. З цього приводу див. нашу новину тут.

За договорами комісії з урахуванням п. 189.4 ПКУ базою оподаткування буде вся сума операції. Також сума комісійної винагороди є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до ст. 185 ПКУ.

Оскільки провайдер-комісіонер діє від свого імені в інтересах комітента, то саме він буде визнавати ПЗ з ПДВ при наданні в оренду обладнання від імені комітента кінцевому споживачу.

А от комітент складатиме ПН на комісіонера. Особливості визначення доходу комісіонера та агента див. тут.

Чи є ознаки фінансового посередництва?

ГКУ не містить визначення фінансового посередництва, тому при аналізі будемо орієнтуватися на саму суть операції, зокрема чи є перерахування коштів власнику обладнання наданням фінансової послуги.

Фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов’язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги (ч. 64 ст. 1 Закону про фінансові послуги та фінансові компанії).

Своєю чергою, операція – це окрема дія або комплекс взаємопов’язаних дій надавача фінансових послуг, які він здійснює щодо фінансового засобу та/або клієнта.

Звертаємо увагу, що надавати фінансові послуги мають право фінансові установи та інші особи, які отримали відповідну ліцензію (ліцензії). Без ліцензії інші особи можуть надавати фінансові послуги за умови авторизації їхньої діяльності (акредитації) (ст. 13 Закону про фінансові послуги та фінансові компанії).

Фактично надавач використовуючи такі фінансові засоби, як кошти, банківські металі, фінансові інструменти, боргові зобов’язання та права вимоги боргу, що не віднесені до фінансових інструментів (ч. 67 ст. 1 Закону про фінансові послуги та фінансові компанії) може надати послуги:

1) страхування;

2) надання коштів та банківських металів у кредит;

3) залучення коштів та банківських металів, що підлягають поверненню;

4) фінансовий лізинг;

5) факторинг;

6) надання гарантій;

7) торгівля валютними цінностями;

8) фінансові платіжні послуги;

9) фінансові послуги, що надаються в межах професійної діяльності на ринках капіталу, передбаченої ч.2 ст.41 Закону про ринки капіталу та організовані товарні ринки (ст. 4 Закону про фінансові послуги та фінансові компанії).

А за договором з провайдером споживач отримує доступ до інтернету. Оренда обладнання є додатковою послугою, без якої неможливо його надати. При цьому за договором комісії комітент також отримує послугу щодо здачі в оренду обладнанням, за що виплачує винагороду провайдеру. Предметом договору не є операції з фінансовими інструментами. Провайдера неможливо ідентифікувати як надавача фінансових послуг, тому і фінансової  послуги також немає.

 ***

Також пропонуємо: Облік у ЮО за договорами комісії та доручення на продаж товару