Продаж продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості: що з ПДВ?

Відповідно до пп. 188.1 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, при цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Відповідно до пп. 14.1.71 ПКУ, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ.

Тобто, продаючи власновироблене, підприємство нараховує податкове зобов’язання на договірну вартість, але не нижче звичайної ціни, яка також є договірною вартістю. З наведеного випливає, що продаючи власновироблене, підприємство повинне орієнтуватися тільки на договірну вартість, незалежно від того, вище вона собівартості чи нижче.

Щоправда, в пп. 14.1.71 ПКУ зауважили, що звичайна ціна може відрізнятися від договірної у випадках, встановлених ПКУ.

Що це за випадки?

Вони наведені в тому самому підпункті:

• здійснюється контрольована операція відповідно до ст. 39 ПКУ;
• ціни (націнки) підлягають держрегулюванню;
• встановлена державна мінімальна ціна продажу або індикативна ціна;
• під час продажу потрібно провести обов’язкову оцінку;
• під час проведення аукціону (публічних торгів);
• постачання здійснюється на підставі форвардного або ф’ючерсного контракту;
• продаж здійснюється у примусовому порядку.

Отже, якщо в цих останніх випадках звичайна ціна відрізняється від договірної, податкове зобов’язання нараховується:

• на договірну вартість, якщо договірна вища за звичайну;
• на звичайну вартість, якщо звичайна вища за договірну.

В останньому випадку складається дві податкові накладні:

1. перша - на суму договірної ціни;
2. друга – на суму перевищення звичайної над договірною ціною.

Особливості складання цих податкових накладних визначені Порядком №1307.

Перша податкова накладна складається у загальному порядку.

Особливості заповнення другої (на суму перевищення):

• у верхній лівій частині у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини – «15» (Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання) (див. п. 8, п. 15 Порядку №1307);
• у рядках податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані (див. п. 15 Порядку №1307);
• у графі 2 (опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця)) спершу зазначають назву продукції, яка продається, а потім у дужках записують: «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання» (див. пп. 1 п. 16 Порядку №1307);
• графи 3.1, 3.2, 3.3, 4, 5, 12 не заповнюються (див. п. 16 Порядку №1307);
• інші рядки і графи заповнюються у загальному порядку.

Але замість того, щоб складати іншу (другу) податкову накладну тією самою датою, що й основна податкова накладна, підприємство може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг. Про це також сказано в п. 15 Порядку №1307.

Варто сказати, що податкова дещо інакше трактує наведені норми законодавства. Дивіться, наприклад, консультацію на сайті податкової.

На думку податкової, звичайна ціна має відповідати рівню ринкових цін. В такому разі, якщо ринкова ціна вища за договірну ціну, підприємство має нараховувати ПДВ на вартість ринкових цін, незалежно від того, вища чи нижча така ринкова ціна від собівартості.

Тобто, в будь-якому разі, базу нарахування ПДВ не порівнюють з собівартістю, а тільки із звичайною (фактично – договірною) чи ринковою ціною.

З нашого погляду, немає законних підстав для порівняння звичайної (договірної) з ринковою ціною. І ось чому.

В другому реченні пп. 14.1.71 ПКУ зазначено, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. 

Оце і весь текст норми, яка згадує про ринкову ціну. Але в ній не сказано, що якщо звичайна ціна не відповідає ринковій ціні, то платник повинен для звичайної ціни брати ринкову ціну. Тому для висновку, який навела податкова, немає законних підстав.

Але якщо підприємство не бажає зайвих суперечок з податковою і не відчуває в собі змоги доводити власну правоту, для такого підприємства може бути доречним погодитися з податковою, навіть, якщо вона і не права. І нараховувати ПДВ за договірною вартістю, але не нижче ринкових цін.

Проте, якщо ринкові ціни відповідають договірній ціні, яка нижче собівартості, то, повторимося, ПДВ нараховують на договірну ціну. Донараховувати ПДВ до собівартості не потрібно.