Відповідно до пп. 188.1 ПКУ база оподаткування операцій, зокрема, з постачання послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених послуг не може бути нижче звичайних цін.
Оскільки підприємство не перепродає придбані послуги, а самостійно їх надає, то мінімальна база оподаткування ПДВ визначається не виходячи з собівартості таких послуг, а виходячи із звичайних цін на такі послуги.
Звичайна ціна – ціна товарів, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Ринкові ціни, за пп. 14.1.219 ПКУ, – це ціни, що склалися на ринку ідентичних, а за їх відсутності – однорідних, товарів у порівнянних економічних умовах. Ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари.
Звичайною ціною для визначення бази оподаткування з постачання послуг власного виробництва є ціна, визначена зацікавленими сторонами у договорі. Наприклад, в ухвалі від 16.02.2016 р. №К/800/25376/15 у справі №804/6725/14 ВАСУ зазначав, що у разі незгоди податкового органу з ціною договору останній зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.
Однак на практиці, на жаль, підтверджувати відповідність ринковим цінам доводиться платнику податків. Якихось певних критеріїв такого підтвердження податківці не висувають. Тому рекомендуємо підкреслити у договорі (або в окремому розпорядженні), які чинники формують звичайну ціну саме вашої унікальної продукції та впливають на неї. А це можуть бути обсяги придбання продукції, сезонність, попит саме на цю унікальну продукцію. На практиці податківці беруть до уваги інформацію товарних бірж, органів статистики, сайтів різних організацій тощо.
Тому у разі, якщо собівартість наданих послуг перевищує договірну ціну, донараховувати ПЗ з ПДВ не потрібно, однак необхідно підготувати обґрунтування того, що договірна ціна відповідає ринковій ціні на такі надані послуги.
Дата виникнення ПЗ з ПДВ за довгостроковими договорами
Додатково звертаємо увагу, що згідно з пп. 187.9 ПКУ датою виникнення ПЗ з ПДВ виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).
Своєю чергою, довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.
Отже, якщо має місце саме довгостроковий договір без поетапної передачі будівельних робіт, то ПЗ з ПДВ визначаються лише на дату фактичної передачі результатів робіт у повному обсязі. І, відповідно, для визначення мінбази оподаткування ПДВ необхідно відштовхуватися від ринкової вартості всього комплексу робіт за таких довгостроковим договором.
Про це ми писали тут та тут.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити