Як включити рекламну продукцію до вартості товарів, аби не було ПЗ з ПДВ при її роздачі?

Вважаємо, що операції з безкоштовного розповсюдження носіїв інформації – рекламних каталогів, які виконують одну лише рекламну функцію, взагалі не оподатковуються ПДВ. Адже такі операції не належать до операцій постачання товарів, оскільки носії рекламної інформації не становлять цінності і прямої вигоди від їх передачі рекламодавець не отримує. Він лише інформує рекламну аудиторію. А одержувачі рекламних матеріалів, своєю чергою, використовують їх просто як джерело інформації. Раніше податківці погоджували із нами (див. листи ДПАУ від 13.06.2006 р. №6421/6/16-1515-26, від 03.06.2002 р. №3428/6/15-1215-26). Втім наразі вони воліють бачити оподаткування ПДВ (лист ДФС від 03.11.2017 р. №2510/6/99-99-15-03-02-15/ІПК – про це ми говорили тут):

• якщо вартість безоплатно переданих товарів рекламного призначення (рекламні буклети, листівки, брошури, плакати) за відповідними П(С)БО включають до складу вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг, які надалі беруть участь в оподатковуваних операціях, а їх вартість компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ, то такі товари вважають використаними в оподатковуваних операціях. Тому передачу/надання означених товарів не розглядають як окрему операцію з постачання (у тому числі з безкоштовного постачання) товарів, що підлягає оподаткуванню;
• якщо вартість рекламних матеріалів не включають до складу вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг, роздачу буклетів, листівок, брошур, податківці вимагають обкладати ПДВ як при безкоштовному постачанні товарів. Для цього  слід скласти дві ПН: одну — на суму, розраховану виходячи з нульової фактичної ціни постачання, а другу - на суму перевищення ціни придбання/звичайної ціни над нульовою фактичною ціною.

Звичайно ж, поставало питання – а відповідно до якого П(С)БО вартість рекламного матеріалу може включатися у вартість інших самостійно виготовлених товарів/послуг, які при постачанні будуть оподатковуватися ПДВ?

Адже витрати на рекламу  - тобто адмінвитрати, не включаються до виробничої собівартості товарів (п. 10 П(С)БО 9) (рахунок 23), та й до собівартості реалізованої продукції такі витрати на включаються (п. 11 П(С)БО 16) (рахунок 90). Це витрати звітного періоду й вони мають бути відображені у витратах у звітному періоді їх понесення (п. 6 П(С)БО 16).

Вищевказане роз’яснення податківців повністю справедливе для ситуації з оподаткуванням безкоштовної роздачі в рекламному агентстві, коли воно постачає підприємству-замовникові послуги організації/проведення рекламної акції, в ході якої придбаває виготовлення рекламних брошур (в т.ч. для рекламної акції) і самостійно роздає його безкоштовно. Тоді дійсно рекламний матеріал включається до собівартості послуги.

Ще як варіант, втім він стосується випадку роздачі саме рекламної продукції, а не «рекламної макулатури», це коли підприємство при продажу основного товару до його вартості одразу враховує товар, що безкоштовно передається, продаючи дві одиниці товару, а третю одиницю віддає безкоштовно. Тобто, коли рекламна компанія закладена в ціну інших товарів і вартість рекламних безкоштовних роздач компенсується їх споживачами шляхом збільшення бази обкладення ПДВ інших товарів.

Втім податківці не розмежовували ситуацій та просто в загальному й в подальшому надавали роз’яснення щодо не оподаткування ПДВ, якщо вартість рекламної продукції включається до вартості інших самостійно виготовлених товарів/послуг. З огляду на це, та на відсутність із боку ДФС роз’яснень, про яку саме вартість товарів/послуг мова, деякі фахівці вважали, що мова йде про собівартість реалізованих товарів/послуг, а тому на практиці одні платники ПДВ рекламної продукції включати до змінних загальновиробничих витрат – на Дт 91, а інші – на Дт 23.

Втім, нещодавно ДФС в ІПК від 23.05.2019 р. №2343/6/99-99-15-03-02-15/ІПК більш конкретніше висловилися щодо вартості товарів/послуг, безоплатно переданих під час проведення маркетингових/рекламних заходів. Це кінцева ціна товарів/готової продукції, підтверджена калькуляцією вартості або іншим, визначеним обліковою політикою платника податку документом, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість безоплатно розданих/наданих з рекламною метою товарів/послуг. Тобто підприємству — платнику ПДВ слід мати (зробити) калькуляцію ціни одиниці товару/готової продукції/послуги (інший подібний документ), що містить у своєму складі вартість «рекламних» витрат. Рекомендуємо про калькуляцію ціни товару (інший такий документ) прописати в наказі про організацію бухгалтерського обліку підприємства.

Раніше ДФС не конкретизувала, чим саме слід керуватися платнику ПДВ, а це, своєю чергою, породжувало різні тлумачення щодо порядку визначення поняття «вартості товарів/готової продукції/послуг». Наприклад, окремі платники вважали, що в ДФС під цією «вартістю» мають на увазі виробничу собівартість товарів/готової продукції/послуг, до складу якої потрапляють аж ніяк не всі витрати. Зокрема, вартість безоплатно розданих рекламних матеріалів не є складовою виробничої собівартості, вони належать до витрат періоду за напрямами. У опублікованій ІПК ДФС таку позицію дещо спростувала.

Такий коментар до ІПК від 23.05.2019 р. №2343/6/99-99-15-03-02-15/ІПК навели фахівці ДФС у "Віснику" від 27.07.2019 р., №27-28 (1028) (див. тут). Про що ми також говорили тут.

З огляду на вищевказане ІПК, виходить, що податківці говорять саме про ціну продажу, а не про собівартість товару/послуги. А те, що рекламні витрати буде включено до кінцевої ціни товару/послуг буде підтверджувати калькуляція ціни продажу (або інший, визначений обліковою політикою документ, який встановлює ціни продажу).

Тобто, виходить, що в бухобліку це включення не відображається, цей запис не має сенсу – в бухобліку просто відображається списання «рекламної макулатури» до витрат на збут – Дт 93 Кт 209, Дт 79 Кт 93. Податківці тут висловлюються з економічної точки зору, а не з бухгалтерської. Тут мається на увазі те, що ціна реалізації арифметично повинна бути достатньою, щоб перекрити:

• Виробничу собівартість продукції (Дт 79 Кт 90);
• Адмінвитрати (Дт 79 Кт 92);
• Витрати на збут (Дт 79 Кт 93);
• Інші операційні витрати (Дт 79 Кт 94).

Тоді, якщо сума запису Дт 70 Кт 79 перевищить суми попередніх записів, підприємство отримає операційний прибуток.

Підсумуємо:

Як ми уже на початку зазначали, вважаємо, що роздача «рекламної макулатури» взагалі не є операцією із постачання товарів/послуг, а тому ПДВ відсутній. Якщо СГ не бажає це доводити перевіряючим та хоче перестрахуватися, то радимо отримати свою власну ІПК щодо цього.

І якщо податківці нададуть відповідь, що саме до ціни продажу мають бути закладені витрати «рекламної макулатури», як це вони зробили в  ІПК від 23.05.2019 р. №2343/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, то відповідно операція із включення виглядатиме звичайними проведеннями на списання таких витрат - Дт 93 Кт 209, Дт 79 Кт 93. Головне, аби в кінцевому результаті був прибуток від продажу товарів/послуг – Дт 70 більший за Кт 90, 92-94. Тоді вважатиметься, що покупці компенсували вартість «рекламної макулатури».

В іншому випадку надзвичайно обережним платникам можна такі витрати визнавати змінними загальновиробничими витратами – Дт 91 Кт 209, звичайно ж, занесевши зміни до калькуляції собівартості й, відповідно, до наказу про облікову політику. Втім, у такому разі радимо перш за все звернутися до Мінфіну за роз’ясненнями. Адже згідно з п. 19 П(С)БО 16 для списання рекламних каталогів більше підходять саме витрати на збут.