Самостійна ліквідація ОЗ: що з ПДВ?

Які документи треба для того, щоб не нараховувати ПДВ?

Із норми пп. 189.9 ПКУ випливає, що якщо для ліквідації (списання) ОЗ є серйозна і незалежна від бажання платника податку причина, її треба підтвердити документально і ПЗ з ПДВ не буде. Мова йде про останній абзац пп. 14.1.191 ПКУ та абз. 2  пп. 189.9 ПКУ, згідно з яким  не є постачанням товарів – коли ліквідація ОЗ здійснюється без згоди платника та коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

До УПК Мінфіну№673 податківці не помічали таку підставу для ненарахування ПДВ-зобов’язань (наприклад, див. ІПК від 01.02.2018 р. №393/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 02.03.2017 р. №4338/6/99-99-15-03-02-15, ІПК від 03.05.2017 р. №52/6/99-99-15-03-02-15/ІПК).

Доводити свою правоту щодо ненарахування ПДВ та щодо вищевказаної причини доводилося у судовому порядку.

Мінфін в УПК нарешті розставив все на свої місця. Так, він чітко зазначає, що немає ПДВ ні за пп. 189.9 ПКУ, ні за пп. 198.5 ПКУ при самостійній ліквідації ОЗ у зв’язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, якщо платник податку надасть податківцям акт на списання основних засобів:

• за формою №ОЗ-3 або №ОЗ-4 — для автотранспортних засобів або
• у довільній формі, за умови, що такий документ містить усю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, і має належні реквізити первинного документу.

Такий документ повинен підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів іншим способом, унаслідок чого об’єкт не може використовуватися за первісним призначенням.

Крім цього, фахівці Мінфіну нагадують, що відповідно до п. 41 – 43 Методрекомендацій №561 для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія:

• здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню;
• установлює причини невідповідності критеріям активу;
• визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;
• визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;
• складає і підписує акти на списання основних засобів.

Важливо!

Варто зупинитися ще на маленькій, але суттєвій деталі. Мінфін в УПК зауважує, що незалежно від форми складання документа на списання основних засобів, такий документ повинен підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

Що це означає ? А це, на нашу думку, означає, що просто оформити №ОЗ-3 на будь-яке списання ОЗ буде недостатньо. Наголошуємо, що має бути підтвердження саме факту знищення, розібрання чи перетворення ОЗ. А отже, із форми №ОЗ-3 та інших операцій щодо СГ, що виникли у зв’язку із ліквідацією, мають прослідковуватися один із вищевказаних фактів.

Наприклад, після розібрання ОЗ, зазвичай є якісь ТМЦ, які оприбутковуються на баланс, а потім реалізуються - наприклад, здаються на металолом чи продаються як запчастина. Звичайно ж, ТМЦ оприбутковуються, якщо є вигода від їх використання, втім навряд чи податківці погодяться, що після розбирання ОЗ взагалі нічого не залишилося, що можна було б оприбуткувати як ТМЦ. До речі, навіть наразі у підкатегорії 101.07, «ЗІР» у відповіді на питання: «Який порядок визначення бази оподаткування при постачанні основних виробничих або невиробничих засобів, в тому числі при їх ліквідації?», вони зазначають, що якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов’язання (пп. 189.10 ПКУ).

Знищення ОЗ може бути підтверджено, наприклад, наявністю договору та актів наданих послуг/виконаних робіт на утилізацію/знищення ОЗ від сторонніх організацій.

До речі, на зворотному боці форми №ОЗ-3 вказуються дані про оприбутковування вторинної сировини та/або запчастин, придатних для використання в господарській діяльності або продажу. Також в акті слід зазначити витрати на ліквідацію об’єкта (наприклад, реквізити акту виконаних сторонньою організацією робіт із розбирання ОЗ).

Коли та як надавати документи для ненарахування ПДВ?

ПКУ не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв’язку із цим, платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу:

• у загальновстановленому порядку за власною ініціативою,
• або на запит контролюючого органу.

Таке подання може бути здійснено або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Тобто офіційно підтверджено право платника ПДВ самостійно обирати шлях та час, коли він надасть такий документ податківцям. А попередні роз’яснення ДФС (зокрема, лист від 18.11.2015 р. №25655/10/28-10-06-11, та й «ЗІР», підкатегорія 101.7, який до речі з 07.09.2018 р. вже перенесений до «не чинних»)  про те, що такий документ обов’язково треба подати разом із декларацією з ПДВ за той звітний період, коли відбулася така ліквідація ОЗ), можна вважати застарілими.

Тож при ліквідації ОЗ керуємося УПК Мінфіну від 673. Податківці у своїх індивідуальних консультаціях почали ґрунтуватися на ній – див. наприклад ІПК Офісу ВПП ДФС від 29.01.2019 р. №300/ІПК/28-10-27-01-11.

Крім цього, відмітимо, що відповідно до пп. 53.1 ПКУ не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема, на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

У разі, коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

***

Також читайте:

• Чотири нові УПК про ПДВ – що розповів Мінфін?
• Ліквідація необоротних активів: коли ПДВ не нараховувати?