Складання ПН, якщо постачальник послуг — нерезидент

Перш за все потрібно визначитись, чи надаються послуги на митній території України.

За загальним правилом п. 186.4 ПКУ, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, за винятком операцій, зазначених у пунктах 186.2 та 186.3 ПКУ. Якщо ж послуги надаються резиденту і місцем їх поставки є митна територія України (перелік таких послуг наведено у пунктах 186.2 та 186.3 ПКУ), то в такому випадку отримувач послуг повинен сплатити ПДВ, причому ПДВ сплачується незалежно від того, чи зареєстрований покупець платником ПДВ. На відміну від імпорту товарів (де датою виникнення ПЗ є дата подання МД), дата виникнення ПЗ при постачанні послуг визначається за подією, що відбувається раніше. Згідно з нормою п. 187.8 ПКУ, датою ПЗ за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є:

1) або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг;

2) або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Стаття 190 ПКУ встановлює порядок визначення бази оподаткування для імпорту товарів та послуг. Відповідно до п. 190.2 ПКУ, базою для оподаткування послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України, є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується у національну валюту за обмінним курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається виходячи зі звичайних цін на такі послуги без урахування ПДВ.

Податкова накладна складається покупцем — платником ПДВ «імпортних» послуг, за нормами ст. 208 ПКУ в одному примірнику.

Порядком №1379 не передбачено, що саме слід зазначати у рядку «Особа (платник податку) — продавець». На нашу думку, зручніше записати країну та найменування нерезидента (адже під час відображення ПН у розділі II реєстру виданих та отриманих ПН такі дані треба буде зазначити).

Відповідно до п. 8.2 Порядку №1379, рядок «Індивідуальний податковий номер продавця» заповнюється залежно від напряму використання придбаної послуги.

Якщо послуги призначаються для використання в оподатковуваних операціях (буде визнано ПК у наступному періоді) — у рядку «Індивідуальний податковий номер продавця» відображається умовний IПН «300000000000».

Якщо послуги не призначаються для використання у госпдіяльності або придбані з метою їх використання для постачання послуг за межами митної території України або послуг, місце постачання яких визначається відповідно до п. 186.3 ПКУ (місце, в якому отримувач зареєстрований СГД), — умовний IПН буде «200000000000». Потрібно зауважити, що з таким напрямом використання придбаних «нерезидентських послуг» права на ПК у наступному періоді у платника ПДВ не буде (крім послуг за п. 186.3 ПКУ, наприклад, рекламні послуги отримані від іноземного постачальника.

У рядку «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця)» проставляється нуль (по правій стороні поля). У верхній лівій частині ПН робиться відповідна помітка «Х» та зазначається тип причини: 14 — «Виписана покупцем (отримувачем) послуг від нерезидента».

Датою виникнення права на податковий кредит, відповідно до п. 198.2 ПКУ, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України, є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації з ПДВ попереднього періоду (п. 201.12 ПКУ). Сплата (нарахування) ПЗ, відображених у декларації з ПДВ попереднього періоду, дає право на визнання ПК. Суми податку на підставі ПН включаються до декларації з ПДВ наступного періоду