Особливості сплата ПДФО та військового збору з суми кредиту, що прощений банком

Запитання: 27.01.2016 р. фізособою укладено договір з банком-кредитором про прощення боргу за кредитним договором в сумі 26811,12 доларів США. Банк надав до податкових органів ф. №1ДФ, в якій вказано, що фізособа отримала додаткове благо – 666229,52 грн (26811,12 $*24,849 (курс НБУ на 27.01.2016 р.). Фізособа повинна до 01.05.2017 р. подати податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій вказати суму доходу – 666229,52 грн, а також ПДФО (18%) та військового збору (1,5%), а це складає 129914,76 грн. Але до 01.08.2017 р. вона не зможе сплатити цю суму. Які штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку і які є можливості для розстрочення або зменшення суми ПДФО та військового збору до сплати?

Відповідь:

Дохід у вигляді суми прощеного боргу оподатковується ПДФО на підставі пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ. Цим підпунктом встановлюються загальні правила оподаткування такого доходу та спеціальні правила, якщо банк простив (анулював) суму кредиту. Виходячи з умов запитання розглядаємо лише той варіант, коли внаслідок такого прощення виник як оподаткований дохід, так і податкові зобов’язання з ПДФО та ВЗ. 

В обох випадках слід подати податкову декларацію про майновий стан та доходи до 1 травня 2017 р. згідно з пп. 49.18.4 ПКУ, але порядок сплати ПДФО буде різним.

Прощено кредит на будь-які цілі, крім придбання житла

В зазначеному випадку строк сплати ПДФО визначено пп. 179.7 ПКУ – до 1 серпня 2017 р.

Розстрочення суми ПДФО та ВЗ. Якщо платник ПДФО та ВЗ не в змозі сплатити всю задекларовану суму в цей строк, він може спробувати розстрочити цю суму на загальних підставах згідно з ст. 100 ПКУ. Фінансові умови розстрочення вказані у п. 100.1 ПКУ: це 120% річних облікової ставки НБУ, чинної на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань. Наразі облікова ставка НБУ складає 14%, тож за цієї умови розстрочення надаватиметься під 14% * 120% = 16,8%. Звісно, якщо фізособа надасть заяву про розстрочення платежу пізніше, то відсотки, які вона повинна буде сплатити, визначатимуться за датою на прийняття податківцями відповідного рішення (виходячи до облікової ставки НБУ, яка діятиме на той момент).

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення (п. 100.4 ПКУ).

Перелік зазначених обставин наразі затверджено постановою Кабміну від 27.12.2010 р. № 1235. Для платника податків - фізичної особи актуальним буде п. 3 розділу І вказаної постанови – це недостатність майна заявника – фізичної особи (без урахування майна, на яке відповідно до законодавства не може бути звернено стягнення) для своєчасної та у повному обсязі сплати грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі чи відсутність у заявника - фізичної особи майна. Зазначена обставина підтверджується результатами проведеного органом державної податкової служби аналізу поданих заявником документів щодо наявності власного рухомого та нерухомого майна, а також власних доходів.

Слід також звернути увагу на Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків. Згідно з ним розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Але для відстрочення сплати ПДФО та ВЗ в цьому випадку підстав немає (див. розділ ІІ постанови Кабміну від 27.12.2010 р. №1235).

Штрафні санкції. Якщо розстрочити суму ПДФО та ВЗ на умовах, передбачених у ст. 100 ПКУ, не вдасться (або фізособа не надасть заяву про розстрочення до закінчення строку сплати податкового зобов’язання), то можливі такі штрафні санкції за їх несвоєчасну сплату (на підставі п. 126.1 ПКУ):

• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
• при затримці понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Крім цього на несплачену суму ПДФО та ВЗ нараховується пеня згідно з пп. 129.1.3 ПКУ, нарахування якої починається після спливу 90 к.д., наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання. Розмір пені дорівнює обліковій ставці НБУ, чинної на кожний день прострочення (п. 129.4 ПКУ).

Прощено кредит на придбання житла

Якщо кредит, що прощений банком, надавався на придбання житла (іпотечний кредит), умови сплати ПДФО та ВЗ будуть дещо інші.

З 01.01.2017 р. згідно з пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ за кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник ПДФО та ВЗ має право на сплату суми податкового зобов’язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного  банком, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов’язання.

Для розстрочення такої суми податкового зобов’язання платник податку разом із декларацією про майновий стан та доходи, у якій фіксує наявність цього доходу та сум ПДФО та ВЗ за ним, подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного  банком боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами банку, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов’язання.

Суми розстрочених податкових зобов’язань (ПДФО та ВЗ) в разі подання такої заяви погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано вищевказану заяву.