Рекламний тур для працівника турфірми: оформлення та податкові наслідки

Рекламний тур: відрядження чи розважальна поїздка?

Згідно з п. 1 р. І Інструкції №59* службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

У випадку, зазначеному у запитанні, для визначення чи є рекламний тур працівника відрядженням, слід відштовхуватися від норм Закону України «Про туризм від 15.09.1995 р. №324/95-ВР (далі - Закон про туризм).

Відповідно до ст. 5 Закону про туризм турагенти здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності.

Для здійснення такої діяльності, тобто аби продавати кінцевим споживачам туристичні продукти та послуги, турагент має здійснювати комплекс заходів, спрямованих на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг, що включає в себе, зокрема (абз. 7 ст. 1 Закону про туризм):

• організацію рекламно-ознайомлювальних подорожей;
• участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо.

Рекламно-ознайомлювальні подорожі потрібні для того, аби турагент, продаючи туристичний продукт відповідно до вимог ст. 19 прим. 1 Закону про туризм, міг надати  достовірну інформацію щодо:

• місця надання туристичних послуг та програми туристичного обслуговування;
• характеристики транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію;
• характеристики готелів та інших об'єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування;
• видів і способів забезпечення харчування під час туристичної подорожі;
• ціни туристичних послуг.

А тому вважаємо, що поїздка працівника турагента у рекламно-ознайомлювальний тур є ніщо іншим як діловим відрядженням, якщо турагент доручає своєму працівнику з’ясувати всі особливості нового/оновленого туристичного продукту, перевірити достовірність характеристик запропонованого туроператором туристичного продукту (а саме, маршрути подорожей, умови розміщення, харчування, перевезення, рівень обслуговування, стан навколишнього природного середовища, санітарного та епідеміологічного благополуччя, рекреаційний стан і тощо), які допоможуть у майбутньому реалізовувати такий туристичний тур. Така поїздка здійснюється для ведення основної діяльності турагента і, безумовно, пов’язана із веденням господарської діяльності.

Аби у ДФС не виникло сумніву, що рекламний тур менеджера з туризму є відрядженням, а не фінансуванням особистих потреб працівника (тобто його оподатковуваним доходом), турагент має документально оформити таку поїздку як відрядження.

Документальне оформлення відрядження

Перш за все, має бути оформлений  письмовий наказ (розпорядження) керівника підприємства про направлення працівника у відрядження.

Радимо у наказі зауважити, що з метою забезпечення господарської діяльності турагента працівника відправляють на ознайомлення з новим запропонованим туром від туроператора для оцінки можливості укладення договору з туроператором, що в подальшому забезпечить збільшення обсягів реалізації туристичних продуктів таким турагентом.

Із документів, що підтвердять зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства можуть бути, зокрема:

• запрошення туроператора на рекламний тур, програма/план туру;
• документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини.

Також не буде зайвим аби по закінченню поїздки працівник надав письмовий Звіт про виконання службового завдання, у якому би розкрив усі особливості даного туру відповідно до пройденої програми туру, надав оцінку всіх запропонованих оператором туристичних продуктів й послуг у такому турі, тощо.

Звичайно ж, по завершенню такого «туристичного» відрядження не варто забувати й про подачу Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіту у строки, передбачені пп. 170.9.2, пп.170.9.3 ПКУ.

Оподаткування

ПДФО та військовий збір, ЄСВ

Якщо турагент забезпечить наявність документального оформлення такої поїздки у рекламний тур як відрядження і документально підтвердить, що тур має суто діловий характер і пов’язаний з госпдіяльністю турагента, то відповідно оплачений агентом тур не вважатиметься загальнорічним (місячним)  доходом працівника.

Якщо є можливість для уникнення зайвих непорозумінь із контролюючими органами радимо оформити ділову візу, а не туристичну. Якщо ж такої можливсоіт немає, то наведені вище аргументи на підставі норм профільного Закону про туризм мають допомогти відстояти позицію, що така поїздка є відрядженням.

В протилежному випадку, тобто за відсутності документального забезпечення, виникає додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг згідно з пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ, а, отже, турагентсву слід утримати 18% ПДФО (із застосуванням натуркоефіцієнта - 1,219512) та 1,5% військовий збір (без натуркоефіцієнту).

Вважаємо, що у такому разі окрім ПДФО та військового збору доведеться нараховувати ЄСВ на вартість рекламного туру, адже відповідно до пп. 2.3.4 Інструкції №5 до складу заробітної плати належить, зокрема, вартість путівок працівникам на відпочинок, екскурсії; оплата на харчування; інші виплати, що мають індивідуальний характер.

Зверніть увагу на один момент. Одним з видів витрат, які несе роботодавець у зв’язку з такою поїздкою працівника, часто бувають витрати на оформлення візи. Але яку візу працівникові оформлять? Якщо туристичну (адже він їде у рекламний тур, влаштований надавачами туристичних послуг), то з цим можуть бути проблеми. 

На практиці податківці дотримувалися позиції, що витрат на туристичну візу не є витратами, пов’язаними із госпдіяльністю платника, адже туристична віза не передбачає поїздок у робочих питаннях. Мінфін у своїх листах від 06.03.2013 р. №31-07230-16-29/7168, від 17.07.2013 р. №31-07230-16-27/21432 також відмічав, що службове відрядження не має зв'язку з туристичною діяльністю і для відшкодування відрядженому працівникові витрат на туристичні послуги підстави відсутні.

Насправді ПКУ такі обмеження не встановлені, пп. 170.9.1 ПКУ говорить про невіднесення до оподаткованого доходу працівника витрати на оформлення віз, не уточнюючи їх вид. Тож, на нашу думку, така позиція контролюючих органів є занадто фіскальною.

Податок на прибуток

Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до П(С)БО або МСФЗ, на податкові різниці, передбачені р. III ПКУ.

Відповідно до п. 6, п. 7  П(С)БО 16 витрати турагента на придбання рекламного туру потраплять до бухоблікових витрат  у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Такі витрати, скоріш за все, бути визнані адміністративними, оскільки такий тур є рекламним для контрагентів турагента, а для нього самого передбачає знайомство з новими готелями, путівки до яких турагент, можливо, буде продавати, тобто, з організацією його подальшої роботи (п. 18 П(С)БО 16).

Податкових різниць у такому разі не передбачено, навіть якщо податківці будуть настоювати на відсутності зв’язку понесених витрат на рекламний тур із госпдіяльністю (підкатегорія 102.13 ресурсу «ЗІР»**).

_____________________

* Норми Інструкції №59 обов’язкові до виконання для бюджетних установ й організацій, втім відповідно до роз’яснення в ресурсі «ЗІР» (запитання: «Які первинні документи підтверджують витрати на придбання електронного авіаквитка для відрядження працівника підприємства?») госпрозрахункові  підприємства Інструкцію №59 можуть використовувати як допоміжний (довідковий) документ.

** Запитання: «Чи враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати, які відповідно до національних П(С)БО або міжнародних стандартів фінансової звітності враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, але не пов'язані з господарською діяльністю платника податку?»