ПДФО та ВЗ при придбанні товару у ФОП - нерезидента

Податок на доходи нерезидента

Якщо підприємство - резидент України виплачує доходи, перелік яких наведено в пп. 141.4.1 ПКУ із джерелом походження з України нерезиденту, воно повинне утримати з сум такого доходу податок на доходи нерезидента, згідно з нормами пп. 141.4 ПКУ.

Проте при виплаті доходів нерезиденту фізособі цей податок не справляється.

Аналогічно консультує ДПС, відповідаючи на питання в ЗІР (102.16): «Чи повинен резидент – ЮО при виплаті доходів з джерелом походження з України на користь нерезидента – ФО утримувати податок на доходи нерезидента?».

ДПС зазначає, що з метою уникнення подвійного оподаткування доходів, які виплачуються (нараховуються, надаються) фізичній особі – нерезиденту резидентом – юридичною особою, податок, передбачений пп. 141.4.2 ПКУ не утримується, але такі доходи оподатковуються згідно з нормами пп. 170.10 ПКУ.

Тобто, доходи фізособам нерезидентам оподатковуються згідно з пп. 170.10 ПКУ – утримується ПДФО і ВЗ.

Причому в ПКУ немає якихось спеціальних правил для фізосіб нерезидентів, які є ФОПами. Тобто, оподаткування зарубіжних ФОПів таке саме, як і звичайних фізосіб нерезидентів.

ПДФО та ВЗ

Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь фізосіб-нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів) (пп. 170.10.1 ПКУ).

Відповідно до пп. 170.10.3 ПКУ, у разі, якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Таким чином, підприємство резидент повинне оподаткувати виплачені фізособі нерезиденту доходи в такому самому порядку, як при виплаті відповідного доходу резиденту.

На наш погляд, в розглядуваній ситуації виплату за придбання товару в принципі можна вважати:

• виплатою за цивільно-правовим договором (пп. 164.2.2 ПКУ) (ознака доходу в додатку 4ДФ – «102»);
• виплатою за придбане рухоме майно (пп. 164.2.4, ст. 173 ПКУ) (ознака доходу в додатку 4ДФ – «105»);
• іншим доходом (пп. 164.2.20 ПКУ) (ознака доходу в додатку 4ДФ – «127»).

Але ми таки схиляємося до останнього варіанту – іншого доходу. Тому що виплата за цивільно-правовим договором, як правило, стосується доходу за роботи, послуги. Виплати за придбане рухоме майно здебільшого стосуються виплат за автомобілі, мотоцикли, мопеди.

Таж думка податкової служби з цього питання нам невідома. Тому можна отримати індивідуальну податкову консультацію.

Проте який би варіант класифікації доходу не обрати, податковий результат буде однаковий. Дохід оподатковується за ставкою ПДФО 18% і ВЗ 1,5%.

Суттєвий момент: для того, щоб відобразити дохід і податки в додатку 4ДФ, у фізособи нерезидента повинен бути РНОКПП. Тож перед тим, як виплачувати дохід нерезиденту, слід поцікавитися, чи такий РНОКПП є. Якщо немає, то нерезидент повинен отримати такий номер в українській податковій службі.

Якщо ж номеру немає і він не отримувався, підприємство не зможе виконати вимоги ПКУ щодо заповнення додатку 4ДФ. Тобто, навіть податки можна утримати і перерахувати до бюджету, але ідентифікувати їх з конкретною фізособою немає можливості. Це буде просто переплата ПДФО і ВЗ, а не податки, сплачені з доходу фізособи нерезидента. Таким чином, підприємству загрожуватиме санкція за неутримання податків – штраф у розмірі 10% від суми податків, а якщо такі дії вчинені умисно – 25% (див. ст. 125-1 ПКУ).

Уникнення подвійного оподаткування

Відповідно до положень пп. 3.2 ПКУ, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Для прикладу візьмемо міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Федеративною Республікою Німеччина, яким є Угода, ратифікована Законом України від 22.11.95 р. №449/95-ВР.

Пунктом 1 ст. 14 цієї Угоди передбачено, що доходи, що одержуються резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи  іншої діяльності незалежного характеру, оподатковуються в другій Договірній Державі, тільки, якщо він володіє там доступною йому постійною базою з метою проведення цієї діяльності.

Постійна база – це, приміром, офіс тощо.

В даній ситуації постійної бази в Україні фізособа нерезидент не має, тому доходи, наведені в п. 1 ст. 14 Угоди, мають оподатковуватися в державі нерезидента, тобто, в Німеччині.

Причому господарські операції з продажу товару, на наш погляд, цілком вписуються в поняття іншої діяльності незалежного характеру, тобто, вони, на наш погляд, підпадають під доходи, наведені в п. 1 ст. 14 Угоди.

Але поширюється ця Угода тільки на ПДФО (п. 3 ст. 2 Угоди). І не поширюється на ВЗ. Тому ВЗ резиденту доведеться утримувати, нараховувати і сплачувати в будь-якому разі.

Щоб скористатися звільненням від утримання і сплати ПДФО 18%, резидент має отримати від нерезидента довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (пп. 103.4 ПКУ). Причому такий нерезидент має бути бенефіціарним отримувачем доходу.

Детально про особливості отримання та легалізації довідок, застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, визначення бенефіціарного статусу ми писали, приміром, тут, тут.

Вище ми навели власну думку з розглядуваного питання. Але думка податкової служби нам невідома. Тому для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.