Податковий агент та безнадійна кредиторська заборгованість

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно й ВЗ слід утримувати. 

Строк сплати ПДФО, якщо дохід нараховано, але не сплачено

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пп. 168.1.2 ПКУ ПДФО сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений ст. 35 - 1 ПКУ.

Підпунктом 168.1.5 ПКУ визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені ПКУ для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.

Безнадійна кредиторська заборгованість

Кредиторську заборгованість слід обліковувати доти, поки існує ймовірність її  погашення.

За пп. 5  П(С)БО 11,  зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Для цього роблять такий запис:

• Дт 631, 685, 681 тощо (рахунок обліку кредиторської заборгованості);
• Кт 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

У розумінні ПКУ безнадійна заборгованість, у т.ч. кредиторська, трактується як заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, прострочена заборгованість, заборгованість, стягнення якої неможливо у зв’язку з дією форс-мажорних обставин, або заборгованість банкрутів і суб’єктів господарювання, припинених як юридичні особи.

Відповідно до вимог пп. 5 П(С)БО 11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Підстави припинення зобов’язання визначені гл. 50 ЦКУ. Так, зобов’язання припиняється частково чи в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зокрема, згідно зі ст. 609 ЦКУ зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника чи кредитора), окрім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов’язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. 

Якщо внаслідок проведеної інвентаризації встановлено, що зазначена кредиторська заборгованість не підлягає погашенню (у разі якщо це не суперечить нормам ЦКУ), вона підлягає списанню з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, у якому зобов’язання визнано таким, що не підлягає погашенню.