На які рахунки сплачувати ПДФО з додаткового блага?

Відповідно до пп. 164.2.16 ПКУ, сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Тобто така сума, сплачена роботодавцем страховій кампанії на користь працівника, оподатковується ПДФО (18%) і військовим збором (1,5%) як додаткове благо.

Відповідно до пп. 2.3.4 Інструкції №5, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться витрати  в розмірі  страхових  внесків  підприємств  на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням, в т.ч. в натуральній формі. Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії.

Податковий агент (роботодавець) зобов’язаний утримати ПДФО із суми отриманого доходу у вигляді медичної страховки працівника, за рахунок такого працівника (пп. 168.1.1 ПКУ).

Отже,  сплачені роботодавцем за працівника суми страхових внесків за договором добровільного медичного страхування включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника та оподатковуються ПДФО та військовим збором на загальних підставах. 

Таким чином, ПДФО з додаткового блага (медстрахування) потрібно сплачувати на рахунок доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Що стосується питання сплати ПДФО з додаткового блага за відшкодування працівнику послуг за користування таксі, то тут все залежить від того, чи стосується це випадків, коли таке використання зумовлено трудовими функціями відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником ПДФО як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ).

Також, роботодавець зобов’язаний компенсувати (відшкодувати) найманому працівнику витрати на проїзд у зв’язку з:

• переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість (ст. 5-1 КЗпП);
• службовими відрядженнями (ст. 121 КЗпП). 

Отже, якщо враховувати, що проїздки працівника на таксі не пов’язані із виконанням ним трудових функцій та не підпадають під дію КЗпП, то у разі прийняття керівником підприємства рішення щодо відшкодування цих виплат, сума такої компенсації буде додатковим благом та перераховуватиметься на рахунок доходів платника податку у вигляді заробітної плати, оскільки роботодавець утримує ПДФО із суми отриманого доходу працівника та за рахунок такого працівника.

Нагадаємо, ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Але якщо додаткове благо надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пп. 168.1.4 ПКУ).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то ПДФО підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду. Тобто протягом 30 календарних днів після закінчення місяця, у якому цей дохід був нарахований.

Ті ж самі строки сплати діють і щодо військового збору.