Хто є відповідальним за сплату ПДФО, ВЗ та ЄСВ у разі придбання послуг за договором доручення у фізособи?

Запитання:

Підприємство – довіритель уклало договір доручення з підприємством – повіреним щодо вчинення останнім від імені та за рахунок довірителя певних юридичних та фізичних дій з придбання для довірителя послуг з отримання експертного висновку щодо якості та відповідності (встановленим критеріям, результатів клінічних випробувань) певного виду товару. Повірений для довірителя такі послуги з надання експертного висновку придбав у звичайної фізособи. Хто у такому випадку є відповідальним за сплату ПДФО, ВЗ та ЄСВ?

Відповідь:

Відповідно до ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначено юридичні дії, які потрібно вчинити повіреному. Дії, які потрібно вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 ЦКУ).

Положення ст. 1005 ЦКУ зобов’язують повіреного виконати дане йому доручення особисто.

Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя.

Також до обов'язків повіреного належить (ст. 1006 ЦКУ):

• повідомити довірителя на його вимогу про всі відомості щодо ходу виконання його доручення;
• негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Положення ст. 1007 ЦКУ зобов'язують довірителя, якщо інше не встановлено договором:

• забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
• відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;
• прийняти від повіреного негайно все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення;
• виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Виходячи з того, що довіритель відшкодовує повіреному всі витрати, понесені останнім при виконанні доручення, відповідальним за сплату ПДФО, ВЗ та ЄСВ є повірений, який безпосередньо виплачує кошти фізособі.

У пп. 14.1.180 ПКУ податковим агентом щодо ПДФО визначено як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайняту особу, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані:

• нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що їй виплачуються;
• вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам;
• нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПКУ.

Відповідно до п. 163.1 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Загальний оподатковуваний дохід в абз. 2 п. 164.1 ПКУ визначено як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на підставі пп. 164.2.2 ПКУ.

Нормами пп. 168.1.1 ПКУ передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок.

ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп. 168.1.2 ПКУ).

Доходи, визначені ст. 163 ПКУ, також є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розд. XX ПКУ).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь будь-якого платника податку, зобов'язаний сплатити до бюджету ПДФО та військовий збір у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 ПКУ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками ЄСВ є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, зокрема, за цивільно-правовими договорами.

При цьому ЄСВ нараховується на суму винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

ЄСВ встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування ЄСВ.

При нарахуванні доходів фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).