Фінансування за договором доручення — ризики для ПДФО та ВЗ

З початку наголосимо, що при укладанні договору доручення, важливо чітко обумовити наявність або відсутність винагороди. Обидва варіанти можливі завдяки ст. 1002 ЦКУ. Але, якщо договір доручення є безоплатним, про це прямо потрібно зазначати у договорі. У іншому випадку сума винагороди повіреного визначається, зважаючи на звичайні ціни на такі послуги.  

Щодо інших доходів, які повірений може отримати в межах договору доручення, так звані «транзитні» суми – це суми, якими довіритель фінансує виконання повіреним його послуг. Вони до винагороди повіреного не належать і правила їх обліку інші. 

Нагадаємо, що обов'язки сторін договору доручення передбачено ст. 1004 — 1007 ЦКУ. Зокрема довіритель, якщо інше не встановлене договором, повинен забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення та відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. 

Зверніть увагу! Повірений зобов'язаний надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення, а також передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Отже, природа цього договору вимагає забезпечити повіреного всім необхідним.  Однак, не просто так, а під звіт – тобто, повірений має використовувати усе отримане за цільовим призначенням, відзвітувати про те, як він отриманими ресурсами скористався. І все невикористане – повернути. 

Чи буде таке отримане фінансування оподаткованим доходом повіреного? 

Тут можливі дві точки зору. 

З одного боку, згідно з пп. "є" пп. 164.2.17 ПКУ  дохід, отриманий фізособою у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) може визнаватись як додаткове благо та оподатковуватися ПДФО і військовим збором. А якщо договором доручення не буде чітко визначено безоплатність наданих послуг і статус отриманого повіреним оплаченого телефонного зв’язку від довірителя (з метою виконання доручення), податківці можуть розглядати це частиною винагороди повіреного, яка теж оподатковується 18%  ПДФО та 1,5% ВЗ. Базою для оподаткування ПДФО при цьому буде вартість отриманих послуг зв’язку, збільшена на коефіцієнт згідно з п. 164.5 ПКУ.

З другого боку, згідно з пп. 165.1.11 ПКУ, до неоподаткованих доходів належать кошти, отримані під звіт, розмір яких визначається за п. 170.9 ПКУ. До таких коштів, зокрема, належать  ті, що були видані під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала. І ось тут, на нашу думку, й треба шукати можливість не оподатковувати таке фінансування від довірителя. 

А саме, у договорі доручення зазначити, що передача в тимчасове користування  SIM-карти та використання мобільного зв’язку є необхідною умовою для виконання передбачених договором  дій повіреного. Таким чином підприємство додатково забезпечує себе захистом щодо уникнення функцій податкового агента. За умовами запитання уточнюється, що SIM-карти знаходяться на балансі підприємства, що доводить виконання довірителем свого обов’язку щодо забезпечення повіреного всім необхідним для виконання умов договору.

Звісно, коли повірений буде складати звіт про виконання доручення, він має зазначити в ньому і використання передплаченого довірителем мобільного зв’язку, виключно для службових дзвінків. Видача йому SIM-карти та її повернення мають бути оформлені відповідними первинними документами. У такому випадку в податківців не виникне підстав вважати оплату мобільного зв’язку додатковим благом повіреного.  

Однак, слід зазначити, що прямої норми ПКУ, яка б регулювала оподаткування доходів фізосіб за договорами доручення, не існує. Тож, для того, щоб захистити себе від донарахування податків та сплати штрафів, варто отримати індивідуальну податкову консультацію від ДФС на це запитання і діяти за нею (або оскаржувати її згідно із ст. 53 ПКУ).