Пільга зі сплати земельного податку не поширюється на пенсіонера - власника нежилого приміщення

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожній з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в її користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Ця частка визначається співвідношенням загальної площі приміщення до спільної площі усіх приміщень у будинку.

Згідно з п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу від сплати податку звільняються, зокрема, пенсіонери (за віком).

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб цим пунктом, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, у селищах — не більш як 0,15 га, у містах — не більш як 0,10 га;

для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;

для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;

для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Отже, власник нежилого приміщення (його частини) у будинку сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно з урахуванням прибудинкової території і відповідно до цільового (господарського) призначення земельної ділянки.

За наведеною у запитанні ситуацією пільга зі сплати земельного податку не поширюється на пенсіонера, який має у власності нежиле приміщення (його частину).