Орендна плата для цілей розд. XII ПКУ «Податок на майно» – це обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.136 ПКУ).
Підпунктом 269.1.2 ПКУ визначено, що платниками плати за землю, зокрема, є платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування, на умовах оренди (пп. 14.1.73 ПКУ).
Об’єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об’єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пп. 288.1 ПКУ).
Статтею 13 Закону про оренду землі встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
При цьому за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пп. 288.4 ПКУ).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону ст. (ст.116 ЗКУ).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (ст. 25 Закону про оренду землі).
Отже, орендна плата сплачується орендарем з дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки, якщо інше не встановлено умовами договору.
В наведеній ситуації додатковою угодою до договору оренди не визначено, з якого періоду застосовується нова нормативна оцінка і за який період, тому підприємство-орендар відповідно до чинного законодавства орієнтується на дату реєстрації права користування.
Тобто, саме з дати реєстрації 29.02.2024 розмір орендної плати буде зменшено і необхідно буде подати уточнюючу декларацію з плати за землю.
Розмір орендної плати:
- за січень 2024 р. залишається 12000 грн.
- за лютий 2024 р. – розрахункова сума: 12000 / 29 х 28 + 10000 / 29 х 1 = 11586,21 + 344,83 = 11931,04 грн.
- за березень – грудень 2024 р. вже застосовується нова орендна плата 10000 грн.
Зауважимо, що такі питання можуть виникнути в майбутньому знову, тому при укладанні додаткової угоди доцільно зазначити, з якого періоду застосовується нова НГО. Наприклад, «розмір орендної плати з 01.01.2024 складає» або «нова НГО застосовує з 01.01.2024 р».
***
Додатково читайте:
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити