Оподаткування за договором страхування життя

Запитання:

1. Як оподаткувати страхові квартальні внески? 

2. Чи потрібно нараховувати ЄСВ на страхові внески? 

3. Як бути, якщо через певні причини, страхові внески не оподатковувались протягом цілого 2022 року та двох кварталів 2023 року? За цей час звільнилось багато працівників. Чи може компанія сплатити за них ПДФО та ВЗ? А як з оплатою ЄСВ за тепер вже звільнених працівників? 

4. Яку ознаку доходу необхідно вказувати в квартальній звітності в додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ?

Відповідь:

Згідно з ст. 16 Закону №85, договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Колективне страхування життя – страхування, при якому може укладатися договір на страхування за рахунок коштів підприємства всіх працівників або їх групи. Групове чи колективне страхування групи осіб, об'єднаних якою-небудь загальною рисою, зв'язком або інтересом, провадиться одним полісом.

Відповідно до ст. 9 Закону №85, страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Грошові зобов'язання сторін за договорами страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у гривнях, так і в іноземній валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань (ст. 19 Закону №85).

Тобто, страхові платежі можуть сплачуватися як роботодавцем, так і працівником (за рахунок своєї заробітної плати), а також шляхом розподілу між роботодавцем і працівником сплати страхових виплат в певній пропорції.

1. Як оподаткувати страхові квартальні внески? 

Сума страхових внесків за договорами страхування життя працівників, яка нарахована та сплачена його роботодавцем за свій рахунок чи на користь таких працівників, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку відповідно до пп. 164.2.16 ПКУ.

Отже, з доходу працівника у вигляді перерахованих страхованих внесків (або їх частини) слід утримати 18% ПДФО. Крім цього, оскільки дохід (частина) працівнику надається в негрошовій формі, то для цілей визначення бази оподаткування ПДФО слід застосувати натуральний коефіцієнт (1,219512) (пп. 164.5 ПКУ), а ось ВЗ розраховується із бази без застосування натурального коефіцієнта. 

2. Чи потрібно нараховувати ЄСВ на страхові внески? 

Сума страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами страхування життя за найманих працівників, є складовою заробітної плати як виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі (пп. 2.3.4 Інструкції №5), відповідно є базою нарахування ЄСВ (лист ДФС від 04.09.2015 р. №18884/6/99-99-17-03-03-15), оскільки не входить до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок.

3. Як бути, якщо через певні причини, страхові внески не оподатковувались протягом всього 2022 року та двох кварталів 2023 року? За цей час звільнилось багато працівників. Чи може компанія сплатити за них ПДФО та ВЗ? А як з оплатою ЄСВ за тепер вже звільнених працівників? 

З доходу працівника у вигляді перерахованих страхованих внесків (або їх частини) слід утримати 18% ПДФО із суми, збільшеної на натуральний коефіцієнт (1,219512) (пп. 164.5 ПКУ), а ось ВЗ розраховується із бази без застосування натурального коефіцієнта. 

Зауважимо, що податки із доходу працівників, які утримуються, не повинні бути витратами самого підприємства, адже суми податків мають бути утримані з доходу та за його рахунок використовуючи ставку зазначену в ст. 167 ПКУ (пп. 168.1.1 ПКУ). В іншому випадку (тобто у разі сплати податків за рахунок коштів підприємства) працівники, що працюють на підприємстві, знову отримують додаткове благо у вигляді сплаченого податкового зобов’язання замість них (пп. «г» пп. 164.2.17 ПКУ). Тому у разі виправлення помилки стосовно працюючих працівників суми ПДФО та ВЗ потрібно доутримати з їхньої зарплати або інших грошових доходів, що їм виплачує роботодавець.

Відповідно до ст. 125-1 ПКУ податковий агент звільняється від відповідальності, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування ПДФО самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пп. 169.4 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПКУ. Оскільки 2022 рік вже минув, це правило можна застосувати тільки до помилок 2023 року.

Якщо донараховується ПДФО та ВЗ зі страхових внесків, сплачених за звільнених працівників, з яких вже не можна утримати ПДФО та ВЗ, спрацьовує норма ст. 125-1 ПКУ про те, що відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок неутримання та несплати ПДФО, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник ПДФО – отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV ПКУ. На нашу думку, якщо компанія сама сплатить ПДФО та ВЗ за звільнених працівників, то це її відповідальність за ст. 125-1 ПКУ і додаткове благо у звільнених працівників не виникає.

Згідно з пп. 168.1.4 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід надається в негрошовій формі, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом 3-х банківських днів із дня, що настає за днем нарахування (надання) такого доходу. Військовий збір сплачується (перераховується) до бюджету в порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 р. ХХ ПКУ).

Оскільки доходом працівника є саме страховий платіж, здійснений на його користь, то й ПДФО та ВЗ слід перерахувати до бюджету не пізніше ніж протягом 3-х банківських днів із дня нарахування (сплати) страхових платежів на користь працівника.

Після звільнення працівника підприємство не несе обов'язку страхувальника, а відповідно, і платника страхових внесків. Тому вважаємо, що нараховані страхові внески за договором страхування життя за попередні періоди вже звільненим працівникам не є базою нарахування ЄСВ.

4. Яку ознаку доходу необхідно вказувати в квартальній звітності в додатку 4ДФ?

У Додатку 4ДФ єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ такий дохід зазначається за ознакою доходу «124». У графах 3а та 3 відображаються суми нарахованого у негрошовій формі доходу з урахуванням натурального коефіцієнта. У графах 4а та 4 відображається сума нарахованого та перерахованого ПДФО, а у графах 5 та 5а включаються відповідні суми, пов'язані з нарахуванням та сплатою військового збору (сума зазначається без натурального коефіцієнта).

В додатку 1 єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ дохід працівника у вигляді страхового внеску відображається збільшеним на «натуральний» ПДФО-коефіцієнт.