Оподаткування компенсації страхування нерезиденту

Чи оподатковуються такі виплати податком на репатріацію?

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, з яких утримується податок на репатріацію, наведено в пп. 141.4.1 ПКУ.

В п. «и» пп. 141.4.1 ПКУ наведено такий вид оподатковуваного доходу, як внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України.

Таким чином, на наш погляд, якщо резидент України компенсує нерезиденту вартість страхування, такий дохід оподатковується податком на репатріацію.

За якою ставкою податку їх оподатковувати?

Відповідно до пп. 141.4.5 ПКУ, страховики або інші резиденти, у тому числі фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або суб’єкти господарювання (юридичні особи чи фізичні особи - підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво, які здійснюють страхові платежі (страхові внески, страхові премії) та страхові виплати (страхові відшкодування) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя на користь нерезидентів, зобов’язані оподатковувати суми, що перераховуються, таким чином:

• у межах договорів із обов’язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб - нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів "Зелена карта", а також за договорами страхування пасажирських перевезень цивільної авіації - за ставкою 0 відсотків;
• у межах договорів страхування ризиків за межами України, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь нерезидентів, крім ризиків, зазначених в абзаці другому цього підпункту, - за ставкою 4 відсотки суми, що перераховується, за власний рахунок страховика у момент здійснення перерахування такої суми;
• під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (у тому числі через або за посередництвом перестрахових брокерів, які в порядку, визначеному такою національною комісією, підтверджують, що перестрахування здійснено в перестраховика, рейтинг фінансової надійності (стійкості) якого відповідає вимогам, установленим зазначеною національною комісією), а також під час укладання договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, - за ставкою 0 відсотків;
• в інших випадках, ніж зазначені в абзацах другому - четвертому цього підпункту, - за ставкою 12 відсотків суми таких платежів (виплат) за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

Серед наведених в пп. 141.4.5 ПКУ випадків страхування, на наш погляд, до розглядуваної ситуації підходить останній абзац – ставка 12% суми платежів, яка нараховується за рахунок резидента, який здійснює перерахування.

Наприклад, якщо резидент перераховує нерезиденту компенсацію в іноземній валюті, яка за курсом НБУ на дату перерахування складає 10 000 грн (про валютний курс детальніше тут), то в цей самий момент потрібно перерахувати до бюджету податок на репатріацію в розмірі 1 200 грн (10 000 х 12%).

Чи достатньо для закриття заборгованості інвойсу, в якому зазначено, що він є також актом виконаних робіт?

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону «Про валюту і валютні операції», строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пп. 4 п. 9 розд. ІІІ Інструкції НБУ від 02.01.2019 р. №7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред’явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі).

Відповідно до ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» у разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.

В наведених нормативних документах інвойс названо, серед інших документів, як документ, який підтверджує фактичне надання послуг. Окрім того, інвойс може виступати навіть зовнішньоекономічним договором.

Таким чином, на наш погляд, інвойсу достатньо для закриття заборгованості. Фактично інвойс може виконувати і функції акту наданих послуг (виконаних робіт).

Причому інвойс має містити всі обов’язкові реквізити первинного документа, наведені в ст. 9 Закону про бухоблік.