Згідно з пп. 266.3.1 ПКУ, базою оподаткування податком на нерухоме майно є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (пп.266.3.3 ПКУ).
ПКУ не містить визначення загальної площі об'єкта житлової/нежитлової нерухомості . Однак, таке визначення передбачене державними будівельними нормами, затвердженими Наказом Держбуду №80 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. ДБН В.2.2-15-2005».
В цьому документі, зокрема, наведене таке визначення:
Загальна площа квартири (житлового будинку) - сумарна площа житлових і підсобних приміщень з урахуванням лоджій, балконів, веранд і терас. Водночас, площу житлового будинку визначають як суму площ поверхів будинку, виміряних у межах внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також площ балконів і лоджій.
Отже, для розрахунку бази оподаткування податком на нерухомість треба брати внутрішню площу будівель, яка може використовуватися власником, оскільки зовнішній периметр включає в себе також будівельні конструкції, що загалом становить площу всієї забудови.
Таким чином, на підставі витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначена внутрішня загальна площа будівель, юрособа має визначити базу оподаткування податком на нерухомість та вказати її в декларації.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити