Внесок, не виплачений засновникові при виході, є доходом підприємства

Оподаткування цієї операції залежить від того, на яких саме умовах засновник виходить зі складу засновників і як ця операція оформлена. Якщо йдеться про зміну засновників, тобто засновник передає свою частку іншій особі (за договором купівлі-продажу, дарування тощо), до податкового обліку підприємства ця операція не має жодного стосунку. А якщо йдеться про те, що засновник відмовляється від своєї частки прибутку, що йому належиться, на користь самого підприємства, тобто, по суті, дарує підприємству зроблений ним внесок і належну йому частку прибутку, то мова йтиме про безоплатно отримані активи. А отже, і про оподатковуваний дохід підприємства.

Суму такого доходу визначити доволі легко. По-перше, це буде вартість внеску до статутного фонду підприємства згідно з первинними документами про внесення такого внеску (прибутковими касовими ордерами, випискою банку, накладними, актами виконаних робіт, наданих послуг тощо). По-друге, це буде вартість частки прибутку підприємства, яку засновник має право отримати при виході. Порядок визначення цієї частки повинен бути встановлений установчими документами (ст. 4 Закону про госптовариства).

Звертаємо вашу увагу на те, що частка прибутку, яка належиться кожному з власників корпоративних прав залежно від частки їх участі у статутному капіталі ТзОВ, є дивідендами. Це встановлено і п. «б» ст. 10 Закону про госптовариства, і відповідає визначенню дивідендів, установленому п. 4 П(С)БО 15 і пп. 14.1.49 ПКУ.

Для того щоб підприємство могло виконати свій обов’язок виплатити дивіденди засновникові та визнати дохід у сумі таких дивідендів, треба, щоб:

а) була визначена належна засновникові сума прибутку. З погляду автора, така сума повинна бути зазначена у протоколі зборів засновників ТзОВ, на яких розглядається питання про вихід такого засновника зі складу засновників;

б) була оформлена письмова відмова засновника від таких дивідендів і свого внеску до статутного фонду (анулювання заборгованості).

Якщо зазначені операції будуть оформлені таким чином, то, з погляду автора, інших податкових наслідків у ТзОВ, крім сплати податку з отриманого ним доходу, не виникне. Але якщо відмова засновника від належної йому виплати буде оформлена, наприклад, договором дарування на користь ТзОВ, на думку автора, у засновника виникне оподатковуваний дохід. Оскільки таку відмову можна тлумачити як виплату таких дивідендів — тільки не самому засновникові, а іншій особі за його розпорядженням. Оскільки засновник — фізособа і не СПД, то ТзОВ доведеться утримати ПДФО за рахунок такого доходу і в день переходу права власності на дивіденди від засновника до підприємства перерахувати такий ПДФО до бюджету. Таким чином, оподатковуваний дохід, що отримується підприємством, зменшиться на суму утриманого з дивідендів ПДФО. А в податковому розрахунку за формою №1ДФ за квартал, в якому відбудеться така виплата дивідендів, — відобразити їх суму з ознакою доходу «109».

Якщо підприємство перебуває на загальній системі оподаткування, то такий дохід оподатковується податком на прибуток на підставі пп. 135.5.4 ПКУ. Такий дохід відноситься до інших доходів підприємства у періоді виникнення (за датою переходу права власності). Він повинен бути відображений в декларації з податку на прибуток у рядку 03, а також у рядку 03.9 (у разі якщо внесок був зроблений товарами, роботами, послугами, а також якщо засновниками було встановлено в установчих документах, що належна їм частка прибутку надається їм у негрошовій формі) або в рядку 03.10 (якщо внесок було зроблено грошима або засновниками було встановлено, що належна їм частка прибутку надається їм у грошовій формі).

Якщо підприємство є платником єдиного податку, то, з погляду автора, такий дохід включається до бази оподаткування єдиним податком відповідно до ч. 2 п. 292.1 ПКУ і п. 292.3 ПКУ.

Утім, сміливі платники податків можуть відмовитися визнавати такий дохід у сумі анульованої заборгованості, оскільки в п. 292.3 ПКУ зазначена лише кредиторська заборгованість, за якою закінчився строк позовної давності. А судячи з глави 19 ЦКУ, це різні поняття. Проте, хоч юрособа — платник єдиного податку і не отримує цього доходу, наприклад, у вигляді надходжень на поточний рахунок або до каси, є ризик того, що під час податкових перевірок він буде визнаний як оподатковуваний.

Тому обережним платникам податків виходячи з наведених вище міркувань треба буде спочатку визнати кредиторську заборгованість, а потім визнати дохід у сумі її анулювання. Такий дохід повинен бути відображений у податковій декларації платника єдиного податку — юрособи в рядку 1, у якому відображається загальна сума оподатковуваного доходу, а також в рядках 2 або 3 залежно від обраної ставки оподаткування.