Послуги нерезиденту – оформлення та оподаткування

Відповідно до абз. 2 ст. 6 Закону про ЗЕД, зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом ЗЕД у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом, та з урахуванням умов зазначених в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Суб'єкти ЗЕД при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом про ЗЕД та іншими законами України.

Згідно з п. 1.3 Положення №88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом №5029-VІ. Так, в ст. 19 цього Закону зазначено, що мовами як міжнародних договорів України, так і угод підприємств, організацій, установ України з їхніми контрагентами, є державна мова та мова іншої сторони, якщо інше не передбачене в самому міжнародному договорі.

Тому, наприклад, міжнародні договори часто виглядають так: сторінка договору поділяється на дві частини в продовж листа. На одній частині викладається текст договору українською мовою, а на другій – мовою іноземної сторони (або англійською). Умови щодо мов договору можуть визначатися, наприклад, в розділі «Інші умови договору».

Це також стосується і документів, які будуть складені на підставі договору. Наприклад, акт виконаних робіт (наданих послуг), як і сам договір, може оформлюватися на двох мовах (українська та мова постачальника). А якщо документи були складені іноземною мовою, то в такому разі необхідно мати  впорядкований автентичний переклад на українську мову. Це також підтвердили податківці в "ЗІР" (підкатегорія 102.21 Питання: Якою мовою повинні складатись первинні документи для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств?).

Зверніть увагу! Важливою умовою договору повинно бути визначення ПДВ в складі вартості договору. Таким чином, для цілей оподаткування ПДВ необхідно визначити до яких послуг, вказаних в ст. 186 ПКУ, належать послуги, які надає ваше підприємство.

Згідно з п. 188.1 ПКУ, база оподаткування операцій з надання послуг резидентом визначається самостійно виходячи із договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, але:

- якщо послуги надаватиме сам резидент, не нижче звичайної ціни на такі послуги (якою згідно пп.14.1.71 ПКУ є договірна ціна);

- якщо послуги надаватиме інша особа, а резидент буде їх перепродувати, не нижче ціни їх придбання.

Тобто, якщо за прикладом вартість послуг становить 100 000,00 грн і вони, згідно зі ст. 186 ПКУ, надаватимуться на митній території України, а отже, є об’єктом оподаткування ПДВ, то обов’язково потрібно в договорі (а також потім і в акті виконаних робіт (наданих послуг)) вказати: вартість послуги становить 100 000,00 грн в т.ч. ПДВ.(із зазначенням суми ПДВ). 

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, податок на прибуток визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.  Зазначимо, що нормами ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування за операціями по наданню послуг нерезиденту.

Крім того, при співпраці з нерезидентами треба пам’ятати про трансфертне ціноутворення (ст. 39 ПКУ).

Так до контрольованих операцій, зокрема, відносяться  і надання послуг. Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є:

• госпоперації, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;
• зовнішньоекономічні госпоперації з продажу товарів через комісіонерів – нерезидентів;
• операції з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до переліку, затвердженому КМУ.

Такі госпоперації визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухобліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких госпоперацій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухобліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Отже, якщо річний обсяг операцій з таким нерезидентом не перевищуватиме 5 млн грн, то операції з ним не визнаватимуться контрольованими та не вимагатимуть донарахування податку на прибуток.