Як іноземець стає резидентом

Спершу зазначимо, що представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності. У всіх випадках воно діє від імені та за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві (п. 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затверджена наказом Мінторгу від 18.01.96 р. №30 (у редакції наказу Мінекономіки від 15.06.2007 р. №179).

Керівник представництва діє на підставі доручення від іноземного суб'єкта господарської діяльності, засвідченого з дотриманням вимог пункту 3 Інструкції та інших вимог, передбачених законодавством України (п. 14 Інструкції).

Незалежно від того, чи таке представництво має на меті займатися господарською діяльністю, власник іноземного суб'єкта не впливає на виконання функцій таким представництвом на території України. Хіба що власник (іноземець) прийнятий на роботу в таке представництво на певну посаду або очолює його.

Водночас у запитанні йдеться про вже створене представництво, і мета власника іноземного підприємства, який прибув на територію України, — контроль за його діяльністю.

За наведених у запитанні умов іноземцю для законного перебування на території України недостатньо такої причини, як контроль за діяльністю представництва. Для цього чинне законодавство України вимагає наявності законних підстав (офіційних документів), які дають право перебування на її території.

Такими законними підставами для іноземців та осіб без громадянства є, зокрема, документи, перелік яких установлено Законом від 22.09.2011 р. №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ст. 5 Закону від 11.12.2003 р. №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Відповідно до ст. 5 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.

Іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування, у т. ч. й для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, зареєстрованих у встановленому порядку, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, що на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні (п. 4, 8 ст. 4 Закону №3773).

Іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України (п. 15 ст. 4 Закону №3773).

В'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема для іноземців та осіб без громадянства, за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (п. 1 ст. 15 Закону №3773).

При цьому слід розуміти, що реєстрація іноземців здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п. 2 ст. 16 Закону №3773).

Відмітка про перетинання державного кордону не проставляється в паспортному документі на прохання іноземця, особи без громадянства. У такому разі відмітка про перетинання державного кордону проставляється в імміграційній картці (п. 4 ст. 12 Закону від 05.11.2009 р. №1710-VI «Про прикордонний контроль»).

Враховуючи вищевикладене, документами, що підтверджують перебування фізичної особи — нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів (цей строк визначений у пп. 14.1.213 ПКУ), є паспортний документ із візою та/або імміграційна картка*, а також посвідка на право тимчасового перебування на території України (якщо іноземець прибув для працевлаштування) на період роботи.

*  Відповідно до п. 2.1 Положення про імміграційну картку, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби від 15.12.2011 р. №987.

Водночас зазначимо, що ПКУ не вимагає від нерезидентів одержувати від податкових органів будь-які документи, що підтверджували би статус резидента України. Особа, яка перебуває на території України більше шести місяців, вважається резидентом України з метою сплати податків. За результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи (пп. 170.10.4 ПКУ).