За одним ЗЕД-контрактом може бути виставлено два векселя, якщо сторони про це домовились

Запитання: Підприємство (оборот до 20 млн грн) має заборгованість перед нерезидентом за отриманий товар в інвалюті з 2013 р. Через підвищення курсу долара заборгованість погасити немає змоги. Підприємство вирішило розрахуватися з нерезидентом простим векселем. Чи можна оформити однією датою 2 векселі (15.01.16 р.), адже товар не оплачено за 2-а ВМД (контракт один) з різними датами настання платежу у векселі?

Відповідь: Відповідно до ст. 9 Закону України від 05 квітня 2001 року №2374-III "Про обіг векселів в Україні", зі змінами та доповненнями (далі - Закон про обіг векселів), який визначає особливості обігу векселів в Україні, резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України.

Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюється відповідно до валютного законодавства України.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 4 Закону про обіг векселів видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. 

Ця вимога, з огляду на умови запитання, виконана резидентом (покупцем за ЗЕД-контарктом).

Водночас, абзац третій ст. 4 Закону про обіг векселів умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. 

Що це означає? Якщо в договорі йдеться просто про право розрахуватись векселем, поряд з грошовими коштами у валюті країни-нерезидента (Евро, фунт, долар (канадський, американський, австралійський), тощо), то це свідчить на користь видачі будь-якого векселя на всю суму оплати за ЗЕД-контрактом з врахуванням положень Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень та вимог чинного законодавства країни-векселедавця.

Проте, якщо йдеться про поставку товару, який відбувається різними партіями та у різний період, то слід врахувати наступне.

На нашу думку, приписи абзацу третього ст. 4  Закону про обіг векселів слід розуміти та тлумачити буквально — сторони мають в договорі визначити умови щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів. 

Тобто сторони мають обумовити, що у разі поставки товару партіями, які оформляються окремими митними деклараціями, за якими виникають зобовязання зі оплати поставлених (імпортованих) товарів, то вексель видається на кожну партію товару та кожне зобов'язаня щодо його оплати окремо.

В такому випадку, резидент України, який отримав товар за митними деклараціями, має право на кожну таку поставку виставляти окремий вексель.

Інакше, загальне положення ЗЕД-контракту щодо можливості здійснення розрахунків векселями, на нашу думку, надає право видати контрагенту-нерезиденту лише один вексель на суму договору.

Можливим є й інший варіант — сторони обумовлюють в ЗЕД-контракті, що поставка товару відбувається частинами, але вексель за ним може бути виставлений лише на поставку товару, сума якого не перевищує певну межу (у валюті контракту). В такому разі, вексель виставляється на цю суму без привязки до митної декларації.

Наведене можливо, адже ст. 2 Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон №185) регулює тільки імпортні операції, які здійснюються на умовах попередньої оплати, то операція з видачі векселя за імпортними операціями не підпадає під дію Закону №185.

Втім, слід розуміти, що вимога Закону про обіг векселів  про обов'язковість визначення умови щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів спрямована на прийняття рішення обома сторонами (вираження волі сторін, їх згода) на видачу та прийняття векселя в якості розрахунків. Адже, видача векселя припиняє зобов'язання за ЗЕД-контрактом, натомість у сторін виникають грошові зобов'язання вже за векселем, яка вже не стосуються операцій поставки товару за ЗЕД-контрактом.

Тому, на нашу думку, якщо в договорі є умова розрахунків векселями, а сторона-нерезидент погоджується прийняти саме два векселя однією датою, але на різні суми грошового зобовязання, то відповідні положення (для запобігання майбутнім спорам) потрібно закріпити у договорі або у додатку до нього. За відсутності такої конкретизації, це не зобов'язує  нерезидента приймати саме два векселя.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, строку платежу (статті 33 — 37).

Так, ст. 33  Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі дозволяє видавати такі векселі із таким строком платежу: 

- за пред'явленням; 

- у визначений строк від пред'явлення; 

- у визначений строк від дати складання; 

- на визначену дату. 

Переказні та прості векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними. 

Відтак, на нашу думку,  враховуючи все вищенаведене, за отриманий товар у 2013 році підприємство може погасити заборгованість шляхом виставлення двох векселів з різними датами настання платежу за ними. Ці строки також можуть погоджуватись сторонами (з внесенням їх у ЗЕД-контракт або без такого).