Для сторін ЗЕД-контрактів у сфері торгівлі та послуг - тільки безготівкова форма розрахунків

Статтею 14 Закону про ЗЕД установлено, що суб'єкти ЗЕД мають право самостійно визначати форму розрахунків за ЗЕД-операціями з тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам, а також вільно обирати банківсько-кредитні установи, які вестимуть їхні валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами госпдіяльності, користуватися їхніми послугами. Форми розрахунків в Україні регламентовано розділом 74 «Розрахунки» ЦКУ. Ст. 1087 ЦКУ передбачені готівкова та безготівкова (1) форми розрахунків. Чи може суб'єкт ЗЕД самостійно обрати готівкову форму розрахунків? В абз. 5 ст. 14 Закону про ЗЕД зазначено, що банк здійснює розрахункове і кредитне обслуговування суб'єктів ЗЕД, і не згадується касове обслуговування. З цього випливає, що роботу суб'єктів ЗЕД з готівковою валютою в Україні не передбачено.

Крім того, у ст. 7 Декрету №15-93 (2) зазначено, що в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах операцій з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг використовується як засіб платежу іноземна або українська національна валюта — гривня. Такі розрахунки здійснюються тільки через уповноважені банки, а отже — у безготівковій формі. Що стосується використання готівкової валюти, то воно регламентоване Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою НБУ від 30.05.2007 р. №200 (далі — Правила №200).

------------(1)-------------

Зазначимо, що т. з. бартерна форма розрахунків — це, власне кажучи, не форма розрахунків, а договір міни, що регулюється статтями 715 — 716 ЦКУ.

------------(2)--------------

Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

-----------------------------

Ці правила дозволяють використовувати готівкову інвалюту, зокрема, для забезпечення витрат на відрядження працівників у закордонному відрядженні; на представницькі витрати (організацію офіційних заходів за кордоном); для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном; для виконання морськими агентами зобов'язань перед нерезидентами; для сплати податків, платежів, зборів, передбачених митним законодавством; для інших цілей, зазначених у пунктах 5 — 7 Правил №200.

Як бачимо, готівкові розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах ЗЕД-контрактів Правилами №200 не передбачені. Не передбачена й можливість внесення нерезидентом готівкової валюти до каси українського банку для її зарахування на валютний рахунок постачальника — резидента України. Всі розглянуті нормативні акти передбачають тільки безготівкову форму розрахунків для сторін ЗЕД-контрактів у сфері торгівлі та послуг.

Отже, отримувати оплату у валюті за товар від нерезидента в готівковій формі не можна. Нерезиденту слід здійснити безготівковий платіж з-за кордону на валютний рахунок контрагента — резидента України.

Маємо також Указ Президента України від 04.10.94 р. №566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України». На виконання п. 6 цього указу постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.95 р. №444 затверджено Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів). У цьому документі для кожного виду контрактів на постачання товарів (робіт, послуг) рекомендовано певні форми розрахунків, основними з яких є акредитив та інкасо. Проте найтиповішою формою безготівкових розрахунків у ЗЕД залишається банківський переказ.