Чи можна збитки підприємства закрити існуючими внесками учасників?

Відповідно до ст. 5 Закону "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р. №93/96-ВР іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, включаючи внески до статутного капіталу підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше ніж за шість місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України (ст. 11 Закону "Про режим іноземного інвестування").

Щодо відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць Мінфін у листі від 20.08.2012 р. №31-08410-07-25/20605 повідомляє, що внесок закордонного підприємства до статутного капіталу підприємства – резидента оцінюється та фіксується у статутних документах в грошовій одиниці України за курсом НБУ і не підлягає переоцінці в подальшому у зв'язку зі зміною курсу іноземних валют.

Порядок ліквідації юридичної особи визначено положеннями статей 110-112 ЦКУ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦКУ юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, в т. ч.:

• у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу;
• досягненням мети, для якої її створено;
• в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦКУ).

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 111 ЦКУ).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс. Такий баланс містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст. 111 ЦКУ).

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у т. ч. за податками, зборами, ЄСВ тощо провадиться у порядку черговості, встановленому ст. 112 ЦКУ.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у т. ч. за податками, зборами, ЄСВ тощо), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (ч. 12 ст. 111 ЦКУ).

Мінфін у листі від 02.08.2007 р. №31-34000-10-10/15607 повідомляє, що у ліквідаційному балансі відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов'язань, що повинно призвести до відсутності активів, власного капіталу і зобов'язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу. Тобто ліквідаційний баланс має бути нульовим.

Юридична особа може проводити господарські операції, в т. ч. остаточно розрахуватися з кредиторами, дебіторами, а також визначити фінансові результати (прибуток чи збиток) у період між складанням проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу.

Останнім кроком є  розрахунки із засновниками (учасниками). Однак за наявності збитків, їх  розподіляють між засновниками. Для цього спочатку розподіляють суму статутного капіталу між засновниками (Дт 401 Кт 672), а потім – збитки (Дт 672 Кт 442). Тобто можна зарахувати збитки в рахунок внесків учасників.

Заборгованість перед засновниками погашається залишками активів.