Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю — Податковим кодексом, - нагадує "Вісник. Офіційно про податки".
Використання землі в Україні є платним (ст. 206 ЗКУ).
Плата за землю — обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 ПКУ).
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 269, 270 ПКУ).
Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ПКУ).
Право власності на земельні ділянки громадянами України визначено ст. 81 ЗКУ, яке набувають на підставі:
- придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
- безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
- приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
- прийняття спадщини;
- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Водночас ст. 116 ЗКУ встановлено, що громадяни та юрособи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача (п. 2 ст. 120 ЗКУ).
Також ст. 377 ЦКУ передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Використання земельних ділянок без належного оформлення прав, включаючи право оренди, є порушенням норм земельного законодавства (ст. 125, 211 ЗКУ).
Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду зацікавленим особам для одержання у власність або у користування земельних ділянок необхідно звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування та територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за місцем розташування земельних ділянок (ст. 118, 123 ЗКУ).
Відповідно до пп. «в» п. 1 ст. 96 ЗКУ землекористувачі зобов’язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Враховуючи вищезазначене, фізособи, у яких відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, набувають право на такі земельні ділянки згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування, органів місцевого самоврядування, цивільно-правових угод або прийнятих у спадщину та повинні сплачувати плату за землю на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, якщо свідоцтво на право власності на земельну ділянку не оформлено у порядку, встановленому чинним законодавством, землекористувач повинен сплачувати земельний податок за таку ділянку на загальних підставах.