Утилізація бракованого холодильного обладнання

Поводження з відходами в Україні регулюється Законом "Про відходи".

Зараз діє Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений і введений в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996 р. №89. На нашу думку, за цим класифікатором браковані холодильники (якщо вони не побутові), можуть відноситись до групи 2930.3.1 "Продукція бракована", підгрупи 2930.3.1.01 "Машини спеціалізовані та обладнання технологічне спеціалізоване для різних галузей економіки некондиційні".

Відповідно до ст. 17 Закону про відходи, суб'єкти   господарської  діяльності  у  сфері  поводження  з відходами  зобов'язані, зокрема (нижче перераховані обов'язки, що можуть бути пов'язані з поводженням з бракованим холодильним обладнанням): 

• запобігати   утворенню   та  зменшувати  обсяги  утворення відходів – тобто вживати заходів щодо утилізації бракованого обладнання;
• забезпечувати  повне  збирання,  належне  зберігання  та недопущення  знищення  і псування відходів,  для утилізації яких в Україні існує  відповідна  технологія,  що  відповідає   вимогам екологічної  безпеки – це означає, що не можна здійснювати  видалення відходів у вигляді холодильного обладнання, їх треба здавати на утилізацію спеціалізованим підприємствам (видалення відходів - це здійснення операцій з відходами,  що не призводять до їх утилізації – ст. 1 Закону про відходи);
• здійснювати     організаційні,     науково-технічні  та технологічні  заходи   для   максимальної   утилізації   відходів, реалізації  чи  передачі  їх  іншим  споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією  відходів,  а  також  забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів,  що не  підлягають утилізації – для виконання цього пункту підприємству слід укласти договір з іншим суб'єктом господарювання, що займається утилізацією подібного обладнання;
• не  допускати   зберігання   та   видалення   відходів   у несанкціонованих місцях чи об'єктах;
• здійснювати  контроль  за   станом   місць   чи  об'єктів розміщення власних відходів;
• призначати  відповідальних  осіб  у  сфері  поводження   з відходами – тобто на підприємстві слід призначити відповідального працівника, який відповідатиме за зберігання та передання на утилізацію бракованого товару;
• виконувати  інші  обов'язки,  передбачені  законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього  природного  середовища відходами.

Отже, щодо бракованого товару перш за все слід оформити документи про факт наявності браку. Для цих цілей підходить висновок авторизованого сервісного центру про неможливість ремонту даної техніки, на підставі якого складається акт. Акт складається комісією, яка створюється наказом керівника (таку комісію можна створити як постійно діючу, а можна формувати кожного разу за потреби. Головне – це сформувати комісію наказом керівника підприємства). 

Акт про виявлення бракованого товару затверджується керівником підприємства.

На підставі цього акту видається наказ керівника про передання бракованого товару на утилізацію спеціалізованому підприємству. Для підприємства – власника бракованого товару це буде звичайна реалізація товару, але за зниженою ціною, адже, як правило, спеціалізовані підприємства здійснюють оплату за прийняті відходи на утилізацію. Звісно, ціна утилізації при цьому буде нижча, ніж продажна ціна справного обладнання, і нижча, ніж ціна придбання цього обладнання у постачальника.

В разі продажу товарів за ціною нижче ціни їх придбання слід нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на підставі  п. 188.1 ПКУ – база оподаткування операцій з постачання товарів не може бути нижче ціни придбання таких товарів. 

Відповідно до п. 15 Порядку №1307 у разі постачання товарів, база оподаткування яких, визначена відповідно до п. 188.1 ПКУ, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів – в даному випадку це ціна, за якою приймається браковане обладнання на утилізацію  (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів і перевищує суму постачання таких товарів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), підприємство – власник обладнання – складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціна, за якою обладнання здається на утилізацію, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 Порядку №1307 (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Утилізаційний збір скасовано з 26.03.2015 року, коли втратила чинність постанова Кабміну «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» від 26.07.2001 р. №915.