Позика за рахунок отриманих гарантійних коштів не видається

Правовий статус гарантійних коштів. Згідно із ст. 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Таким чином, гарантія – це один з видів забезпечення виконання стороною договору зобов’язань за таким договором (у зазначеному випадку – покупців за оплатою послуг).

Однак згідно із ст. 560 ЦКУ, стосунки гарантії передбачають наявність трьох сторін – кредитора (в зазначеному випадку, продавця), боржника (в зазначеному випадку, покупця) і гаранта (якими можуть бути лише банк чи інша фінансова установа або страхова організація). При цьому сума гарантії сплачується не наперед – згідно із ч. 1 ст. 563 ЦКУ у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Правовий статус завдатку. Якщо ж йдеться про суму коштів, отриманих не від гаранта, а від самих покупців у якості забезпечення наступного обов’язку з оплати послуг, то доречніше говорити не про гарантію, а про завдаток. Адже завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання (ч. 1 ст. 570 ЦКУ). Але статус такого платежу треба чітко визначити договором між продавцем та покупцем, адже якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч. 2 ст. 570 ЦКУ).

Різниця між авансом і завдатком така: аванс вважається отриманою частиною оплати за послуги, які надаватимуться, а тому право власності на таку отриману наперед оплату належить продавцю; право власності на завдаток переходить до продавця тільки в разі порушення покупцем умов договору, в іншому випадку він підлягає поверненню покупцю (ст. 571 ЦКУ).

Бухгалтерський облік завдатку. Правовий статус завдатку відбивається і на порядку його бухгалтерського обліку. Отриманий завдаток обов’язково відображається за дебетом позабалансового рахунку 06 «Гарантії за забезпечення отримані», а повернення такого завдатку – за кредитом цього ж рахунку.

Однак, оскільки чинне законодавство не встановлює особливий порядок отримання завдатку, зокрема, щодо можливості його зарахування тільки на спеціальний рахунок в банку, доступ до коштів на якому власник цього рахунку отримає тільки після переходу до нього права власності на суму завдатку, на практиці суми такого завдатку боржник перераховує на звичайний поточний рахунок (або в касу) кредитора. А це означає, що хоча за законом кредитор і не має права власності на зазначені кошти, на практиці він не обмежений у можливості витрачати такі кошти після отримання.

Тому в бухгалтерському обліку при отриманні завдатку на поточний рахунок (або в касу), крім відображення його на позабалансовому рахунку, робиться ще одне проведення: Дт 301,311 Кт 361 або 685 (в залежності від облікової політики продавця).

Кошти на власному рахунку або в касі підприємство може використовувати на свій розсуд. Зокрема видавати ними позики. Але при цьому у підприємства залишається заборгованість перед покупцем з отриманого завдатку. І в разі, якщо за договором покупець виконає усі умови щодо оплати отриманих послуг, таку заборгованість слід буде погасити. Тож говорити, що позика в такому випадку видаватиметься за рахунок отриманого завдатку, недоречно.    

Що стосується ротаційного фонду, зазначимо, що ЦКУ не визначає принципів його формування або використання. Водночас, ч. 2 ст. 546 ЦКУ говорить, що Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, ніж ті, що наведені в ч. 1 цієї статті (ми їх розглядали вище). Тож, у якості такого забезпечення можуть використовуватися і кошти ротаційного фонду.

Цей термін застосовується на практиці страховими компаніями, а умови його формування та використання встановлюються установчими документами та наказом про облікову політику такої компанії. Ситуація з використанням коштів ротаційного фонду розглядалася, наприклад, в рішенні Господарського суду м. Києва у справі №910/1372/1405.08.14. В ній суд аналізував норми укладеного між страховою компанією й її агентом договору та те, як саме надходили кошти ротаційного фонду від страхової компанії на поточний рахунок агента (та які ще операції за цим рахунком проводилися).

Із зазначеного в справі бачимо, що:

• згідно з умовами договору, ротаційний фонд вважався власністю страхової компанії. Ротаційний фонд надходив на окремий банківський рахунок агента на безприбутковій основі і мав винятково цільовий характер, а саме: оплату послуг застрахованим особам страховика, надання яких було організовано агентом за визнаними страховиком страховими випадками за договорами страхування, що передані йому на супровід. Отже, і в цьому випадку в бухгалтерському обліку зазначені кошти треба було відображати за позабалансовим рахунком 06;
• якщо договором було передбачено перерахування коштів ротаційного фонду на окремий рахунок, який мав використовуватися виключно для зарахування і витрачання цих коштів, і кожна виплата з такого рахунку повинна була відповідати цілям, встановленим договором із страховою компанією, в такому випадку надати позику з такого рахунку є порушенням договору про отримання цих коштів. Розмір відповідальності за таке порушення встановлюється зазначеним договором, але в будь-якому випадку у страхової компанії залишається право власності на кошти ротаційного фонду, а отже, кошти, витрачені не за цілями, які встановила така страхова компанія, доведеться їй повернути.