Оренда торговельної марки: облік та оподаткування виплати за її використання

Відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Тож при оренді торговельної марки у підприємства-орендаря виникає обов’язок оподатковувати оренду плату за користування торговельною маркою, як роялті.

Правові підстави оформлення договірних відносин щодо оренди торговельної марки та документальне підтвердження операцій щодо оренди розглянуто у консультації: «Виплату роялті варто підтверджувати документом про використання об’єкта права інтелектуальної власності».

Облік. Орендована  торговельна марка в бухобліку у підприємства-орендаря буде відображатися на позабалансовому субрахунку 01. Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів. Передача торговельної марки в оренду від орендодавця орендарю має бути оформлено актом приймання-передачи. При цьому прийняті в оренду нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди. Оскільки орендована торговельна марка не є власністю підприємства та не перебуває на балансі у підприємства-орендаря, то такий об’єкт нематеріальних активів не підлягає нарахуванню амортизації.

Згідно з пп. 134.1.1 ПКУ платник податку на прибуток визначає об’єкт оподаткування на підставі обрахованого в бухгалтерському обліку фінансового результату до оподаткування, скоригованого у відповідних випадках на податкові різниці.  

Для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток слід керуватись правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, витрати на сплату роялті включаються до складу витрат у періоді їх виникнення.

Документальне підтвердження операцій щодо оренди розглянуто теж у консультації: «Виплату роялті варто підтверджувати документом про використання об’єкта права інтелектуальної власності».

Правила оподаткування плати за користування торговельною маркою. 

У орендаря-платника податку на прибуток буде виникати податкова різниця тільки при виплаті роялті орендодавцю-нерезиденту. 

Відповідно до пп. 140.5.5 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті на користь нерезидента, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4% чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному.

Вимоги пп. 140.5.5 ПКУ можуть не застосовуватися платником податку, якщо: 

• операція є контрольованою та сума таких витрат відповідає рівню звичайних цін, що обґрунтовано у звіті про контрольовані операції та відповідній документації, що подаються відповідно до ст. 39 ПКУ; 
• або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податків за правилами звичайних цін відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

Якщо орендодавець-юрособа (платник податку на прибуток та ПДВ), то треба пам’ятати про таке. 

Згідно з пп. 196.1.6 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом. 

Якщо орендодавець фізособа, то відповідно до пп. 170.3.1 ПКУ роялті оподатковується за правилами, встановленими для оподаткування дивідендів, але за ставкою, визначеною пп. 167.5.1 ПКУ (18%). 

Тому при нарахуванні роялті підприємство-орендар незалежно від обраної ним системи оподаткування є податковим агентом під час нарахування дивідендів (роялті) (пп. 170.5.2 ПКУ). Відповідно нарахована сума роялті підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%.

Тож на підставі пп. 168.1.1 і п. 176.2 ПКУ підприємство-орендар, як податковий агент при нарахуванні (виплаті) платежів у вигляді роялті фізособі, в т.ч. фізособі, яка є підприємцем на загальній або спрощеній системі, повинно нарахувати й утримати НДФЛ із суми такого доходу за його рахунок по ставці 18%, сплатити у бюджет утриманий ПДФО та військовий збір у порядку й строки, встановлені ст. 168 ПКУ, та показати роялті у формі №1ДФ за ознакою доходу «103».

Оскільки незалежно від статусу фізособи податковим агентом при нарахуванні роялті є орендодавець, саме тому пп. 1 п. 292.1 ПКУ встановлено, що до доходу фізособи-єдиноподатника не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді дивідендів, роялті.