Послуги надано фіктивній фірмі: облікові наслідки

Запитання: Підприємство здійснило міжнародне автоперевезення в лютому 2016 р. (факт надання послуг перевезення підтверджено CMR). Потім виявилося, що  підприємство-замовник не має відношення до перевезення, фактично їхні реквізити використала фіктивна фірма, яка і скористалася наданими послугами. Підприємство зареєструвало податкову накладну від 11.02.16 за  ставкою 0% 22.02.16 р. по факту надання послуг. Що робити з цією накладною, з податковим кредитом та витратами, понесеними при виконанні автоперевезення?

Відповідь: згідно зі ст. 215 ЦКУ, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним виключно судом (оспорюваний правочин). 

Договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладання  (ст. 236 ЦКУ, ч. 3 ст. 207 ГКУ). 

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ст. 216 ЦКУ). Проте, яким чином має відбуватись виконання наслідків визнання правочину недійсним — має бути визначено судом (в залежності від умов специфіки предмету договору та можливості проведення реституції).

Такої підстави для визнання правочину недійсним як «виявилося, що дане підприємство не має відношення до перевезення, їхні реквізити використала фіктивна фірма» (про що йдеться у запитанні) чинне законодавство не містить. Цим припущенням (або його ще називають “оціночним судженням” щодо обставин вчинення правочину сторонами) користуються  фіскальні органи під час проведення перевірок та складення актів перевірок.

Тому, на нашу думку, говорити ні про недійсність правочину, ні про наслідки недійсності, ні про факт відсутності можливості отримання коштів за договором перевезення наразі ще зарано.

По-перше, підприємство, яке здійснило міжнародне автоперевезення в лютому 2016 р., виконало свої господарські зобов’язання перед замовником. Тож, незалежно від того, хто фактично скористався наданими послугами, оформлена підприємством та замовником CMR є підтвердженням факту, що замовник прийняв ці послуги, а отже, він має їх оплатити, а підприємство – має право вимагати таку оплату. 

По-друге, відповідно до пп. 195.1.3 ПКУ, наявність накладної CMR (як міжнародного перевізного документу)  є підтвердженням права на застосування нульової ставки оподаткування ПДВ. Відповідно, право на ПК в сумі ПДВ, який було сплачено у зв’язку із наданням таких послуг, у підприємства виникло на цілком законних підставах, і коригувати його шляхом донарахування ПЗ з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ не потрібно.

По-третє, навіть за умови, що фіскальні органи поставлять під сумнів права на ПК через те, що фактичний отримувач послуг діяв не від свого імені, а за підставними реквізитами, тобто має ознаки фіктивності, ще має бути доведене судом — як у кримінальному провадженні (місцевим судом), так й під час оскарження податкового повідомлення-рішення за актом перевірки чи під час оскарження дій перевіряючих (адміністративним судом). Самостійно податкові органи не можуть визнавати договори недійсними в акті перевірки — для цього вони мають право звернутись до суду та отримати відповідне рішення (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України).

По-четверте, будь-які наслідки недійсності правочину впливають на податковий та бухгалтерський облік лише у тому випадку, коли судом не тільки визнаний правочин недійсним, а й встановлено правові наслідки недійсності правочину — реституція (в даному випадку, виходячи з описаної у запитанні ситуації) і сторонами виконано судове рішення (ст. 208 Господарського кодексу України). Наприклад, повернуто майно, повернуті кошти, тощо.

Тож, підведемо підсумки. В описаної у запитанні ситуації підприємство надало послугу перевезення (здійснило перевезення товару), тобто фактично виконано зобовязання у повному обсязі. Підприємство має повне право отримати всі кошти, що належать вам за договором перевезення, може бути витребовано навіть через суд (можна пред'явити цивільний позов при розгляді кримінальної справи в суді щодо контрагента та відшкодувати свої збитки — ПДВ, штраф, витрати на перевезення тощо). Щодо визнання договору перевезення недійсним актом податкової перевірки, то це жодним чином не впливає на факт отримання оплати. Якщо підприємство оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, отримає в суді негативне для себе рішення, яке призведе до реституції, то тоді підприємство сплатить визначену у податковому повідомленні-рішення ПДВ разом зі штрафними санкціями (в разі необхідності за фактом його донарахування внаслідок рішення податківців). В такому випадку, впыдприэмство буде зобовязане виправити все у податковому та бухгалтерському обліку, якщо на момент прийняття рішення судом не спливе 1095 днів. 

До цього моменту заборгованість за договором перевезення є дебіторською заборгованістю. 

Списання безнадійної дебіторської заборгованості з балансу треба проводити або після проведення відповідних заходів щодо повернення боргу, які не мали позитивного результату, або визнання неплатоспроможності боржника, або після закінчення строку позовної давності. Тобто, коли існуватиме впевненість в тому, що ця заборгованість не буде погашена боржником. І для отримання такої впевненості необхідно провести певні заходи щодо підтвердження факту відсутності оплати за надані послуги, або дочекатися спливу строку позовної давності. Або ж прийняти рішення про анулювання цієї дебіторської заборгованості (прощення боргу), про що повідомити боржника.  

До визнання її безнадійною, поточна дебіторська заборгованість буде визнаватися активом підприємства-кредитора. Оскільки існують підстави вважати, що покупець не погасить таку заборгованість, на її суму на підставі п. 7 П(С)БО 10 створюється резерв сумнівних боргів (треба пам’ятати про можливість виникнення податкових різниць, відповідно до пп. 139.2.1 ПКУ). 

Списання дебіторської заборгованості не відображається в оподаткуванні ПДВ. Таким чином, податковий кредит отриманий у зв’язку з понесеними витратами при виконані послуги з перевезення коригуватися не буде.

Дивлячись на вищесказане, підприємство має всі законні підстави щодо проведеної операції, а саме::

1. ПН від 11.02.16 за ставкою 0%, зареєстрована в ЄРПН без порушення граничних термінів реєстрації (22.02.16 р.).

2. Податковий кредит отриманий при формуванні понесених витрат.

3. Витрати на виконання послуги з перевезення, які відображені відповідно до бухгалтерського обліку.

4. Необхідність визначення напрямів дій щодо поточної дебіторської заборгованості.