Гарантії для призовників

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (пп. 1 ст. 2 Закону №2232).

Частиною 2 ст. 39 Закону №2232 встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Тобто, за працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, у якому вони працювали на час призову. Крім того, таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Держбюджету України відповідно до Закону №2011 (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

Зазначені гарантії також зберігаються за працівниками, які під час військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) і перебувають на лікуванні в медичних установах, а також потрапили в полон або оголошені безвісно відсутніми. Гарантії зберігаються до дня, що настає за днем їх узяття на облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у випадку закінчення ними лікування в медичних установах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Види військової служби в Україні перелічено в ч. 6 ст. 2 Закону №2232, і до них, зокрема, належать строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Про призив на службу працівник інформує роботодавця за допомогою пред’явлення повістки. На підставі повістки роботодавець видає наказ про увільнення такого працівника від роботи на період військової служби. У наказі зазначається, що за працівником зберігаються гарантії на час дії особливого періоду. 

У табелі обліку робочого часу весь період відсутності працівника у зв’язку з несенням військової служби позначається буквеним кодом «ІН» (інший невідпрацьований час) або цифровим «22».

У трудову книжку працівника запис про проходження військової служби не вноситься. 

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу військової служби здійснюється відповідно до вимог Порядку №100, виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують призову. 

Сума нарахованої середньої заробітної плати оподатковується ПДФО за ставкою 18% (пп. 164.2.1 ПКУ), ВЗ за ставкою 1,5% (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ) та є базою нарахування ЄСВ за ставкою 22% (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Сума нарахованого середнього заробітку відображається у Додатках 1 та 4ДФ об'єднаної звітності у місяцях звітного кварталу.  у звітному місяці працівнику, призваному на строкову військову службу, відображається в таблицях 1 та 6 звіту з ЄСВ.

У Додатку 1 середня зарплата відображається за кодом категорії застрахованої особи «47». А в Додатку 4ДФ - за ознакою доходу «101».

За недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці на юридичних осіб накладається фінансова відповідальність у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Крім того, згідно з ч. 7 ст. 41 КпАП порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств у розмірі від 50 до 100 нмдг.