Чи обов'язково робити обгрунтування цін на підприємстві?

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦКУ, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Тобто ціна на товари, продукцію та послуги у загальному випадку встановлюється договором. Законодавство не вимагає наявності розпорядчих документів з питань ціноутворення на продукцію, товари чи послуги підприємства. Також законом не вимагається будь-яке обґрунтування договірних цін, якщо вони прямо не регулюються законодавством.

Отже, в загальному випадку, зокрема, у разі одиничних продаж ціни можуть встановлюватися виключно конкретним договором між підприємством-продавцем та покупцем.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 632 ЦКУ, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Проте на етапі укладення договору можливе узгодження ціни, у процесі якого ціна може змінюватися.

Якщо підприємство вважає за потрібне (тобто за його бажанням), ціни на товари/послуги можуть встановлюватися наказом керівника по підприємству. Зокрема, це доцільно робити на підприємствах, які ведуть оптову чи роздрібну торгівлю товарами або власною продукцією. На розсуд підприємства наказом керівника  встановлюється одна ціна для всіх покупців, або може встановлюватися  прейскурант – ціни на один і той ж товар/послугу можуть бути різними в залежності від умов придбання цього товару або надання послуги (строку оплати, якщо постійний клієнт може бути надана знижка тощо). У цьому випадку теж не потрібно робити обґрунтування таких цін.

Податківці  не контролюють ціноутворення на підприємствах, але в деяких випадках потрібно нараховувати ПДВ та ПДФО, виходячи із звичайних цін на власну продукцію/послуги, ціни придбання покупного товару: див. абзац 2 п. 188.1 ПКУ або п. 164.5 ПКУ (якщо відбувається безоплатне надання продукції, товарів чи послуг фізичним особам).

Отже, загалом, законодавство передбачає лише договірне регулювання цін, за винятком випадків, коли ціни встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Тобто цілком достатньо того, що певна договірна ціна зафіксована в конкретному договорі з покупцем/замовником.